Інженери шукають альтернативу електромобілям і водню, і дедалі більше уваги привертає аміак. Ця речовина давно виробляється у великих обсягах, її легше транспортувати та зберігати, а також вона має потенціал як безвуглецеве паливо.
Однією з ключових переваг є простіші умови зберігання. Аміак скраплюється при температурі до -40°C або за тиску близько 9 бар, що робить його зручнішим у логістиці порівняно з воднем. Додатково вже існує глобальна інфраструктура його транспортування, а під час згоряння не утворюється CO2.
Втім, використання аміаку в класичних двигунах ускладнене. Він має високу температуру займання близько 630°C і повільно горить, що потребує технічних рішень для стабільної роботи двигуна.
Одне з них запропонували Fraunhofer IMM та First Ammonia Motors, переобладнавши пікап Chevrolet 1993 року. Система використовує аміачний крекер, який розщеплює паливо на водень і азот.
Водень подається в циліндри як прискорювач запалювання, що забезпечує ефективне згоряння, а після прогріву двигун працює автономно, використовуючи тепло вихлопу.
Попри відсутність викидів CO2, аміак має серйозні недоліки. Його енергетична щільність нижча за бензин і дизель, тому потрібні більші баки. Крім того, паливо є токсичним, а також утворює оксиди азоту, що вимагає складних систем очищення вихлопу.
Через це аміак навряд чи стане масовим рішенням для легкових авто, але має потенціал у вантажному транспорті, промисловості та судноплавстві. Зокрема, Hyundai вже будує перші танкери, що працюють на цьому паливі.
