Диктатор Росії Володимир Путін відкинув вимоги США та Європи про припинення вогню, яке заморозило б нинішню лінію фронту і могло б привести до переговорів. За домовленостями, це і було головною метою зустрічі з президентом США Дональдом Трампом на Алясці. Натомість він дав зрозуміти, що продовжуватиме війну, доки його вимоги не будуть погоджені. У цьому його різко підтримав американський президент, який після зустрічі почав стверджувати, що потрібна “пряма мирна угода” без попереднього забезпечення припинення вогню в Україні. Трамп вкотре відмовився від загрози “серйозних наслідків” для Росії у разі відмови призупинити воєнні дії та забув про свої ж погрози, якщо Путін не припинить вогонь, виставивши себе слабаком.
Відео дня
Такі його слова разюче відрізняються від заяв до саміту на Алясці: “Сподіваюся швидко досягти припинення вогню в Україні. Я буду незадоволений, якщо цього не станеться”, – говорив Трамп за кілька годин до зустрічі з Путіним. Однак зразу після її закінчення лідер США дав інтерв’ю Fox News, з якого стало зрозуміло, що тепер він намагатиметься вирішити питання припинення війни за рахунок України.
“Я можу вам сказати, що Україні так чи інакше потрібно буде погодитися на мирну угоду з РФ. Домовленість тепер залежить від Зеленського. Але, може, вони скажуть “ні”. Зважаючи на такий тон, легко здогадатися, яка саме “угода” запропонована Україні.
Легкість, з якою Путін схилив його на жорстку позицію Росії, викликає подив, але це тільки на перший погляд. Так, Трамп відомий тим, що його думки легко сформувалися під впливом останньої розмови, а Путін мастак особистих переговорів. Але Трамп завжди з “розумінням” ставився до окупації українських земель Росією, що є характерною рисою світогляду нинішнього президента США: великі країни можуть вирішувати долю малих.
На сьогодні очевидним є один небезпечний момент. Трамп був зачарований Володимиром Путіним в Анкориджі. Тепер він може спробувати просунути натхненний Росією “мирний план”, який буде абсолютно неприйнятним для України.
Вже під час телефонної розмови з європейськими лідерами і президентом України Володимиром Зеленським Трамп зазначив, що Путін не хоче припинення вогню і віддає перевагу всеосяжній угоді для завершення війни. Ця ідея подобається і американському президенту, який сьогодні фактично підтримує вимогу російського диктатора про передачу під контроль Москви всього Донбасу і заморожування лінії фронту в Херсонській та Запоріжжі, які російська армія контролює лише частково.
Reuters наводить ще кілька забаганок Путіна:
▪️Формальне визнання суверенітету РФ над Кримом.
▪️Скасування принаймні частини санкцій.
▪️Україні буде заборонено вступати до НАТО.
▪️Офіційний статус російської мови по всій Україні, а також права російської православної церкви вільно діяти.
Прояснити ситуацію сторони зможуть у понеділок, 18 серпня, ввечері. Український президент вже прибув до американської столиці, аби зустрітися з президентом США. Перед відльотом Володимир Зеленський ще раз зазначив, що “Конституція України робить неможливою відмову від території чи торг землею. Усі учасники “коаліції охочих” виступили проти насильницької зміни кордонів держав. Також Україні потрібні реальні гарантії безпеки, щоб унеможливити напад Росії у майбутньому”.
Передбачається, що Трамп може тиснути на Зеленського, щоб той пішов на територіальні поступки для досягнення угоди. Напередодні Дональд Трамп зробив репост у соцмережі Truth Social публікації такого змісту, що яскраво характеризує його настрій:
“Україна має бути готова втратити частину території на користь Росії, інакше чим довше триває війна, тим більше землі вони втрачатимуть!”. А коли Володимир Зеленський прибув до США, вже від себе заявив, що “Зеленський може швидко зупинити війну”, якщо Україна відмовиться від Криму і НАТО.
Ще одне питання – гарантії безпеки. Україна та європейські партнери хочуть захистити майбутню безпеку та суверенітет країни за допомогою сильної військової оборони та західної допомоги у забезпеченні безпеки. Так звана “коаліція охочих” на чолі з Великобританією та Францією хоче розмістити в Україні частину своїх власних військ як стримувальний чинник проти майбутнього російського нападу. Європейські лідери сподіваються, що США приєднаються до гарантій безпеки для України, і останніми днями їх обнадіяли заяви Трампа щодо цього. Ще один варіант, який обговорюється, – можливі гарантії у стилі статті 5 НАТО, але поза членством у Альянсі. Попри заяву спецпредставника Віткоффа, що “США та РФ домовилися про гарантії безпеки для України”, можлива роль США у цьому процесі залишається незрозумілою, як і самі гарантії.
Звісно, в цій ситуації важливе значення буде мати позиція європейських лідерів, які супроводжуватимуть Володимира Зеленського у Вашингтоні, щоб гарантувати, що ключові червоні лінії не будуть перетнуті і що Україна не буде змушена проти своєї волі відмовлятися від територій заради укладання угоди. Європейські союзники України також прагнуть уникнути нової засідки для президента України, яка може підірвати відносини цього непростого моменту. Загалом європейці після непростої телефонної розмови з Дональдом Трампом виступили із спільною заявою, в якій наголошується, що Росії не можна довіряти, а тиск – єдиний шлях примусити Путіна до припинення війни. Що вони будуть продовжувати допомогу Україні, хоч би якими були подальші кроки у напрямку мирного процесу. І що ніхто не може відмовляти Україні ані в подальшому постачанні зброї, подальшій військовій підтримці, ані в тому, що Україна має право обирати свої союзи. Європейські країни збираються і надалі надавати Україні військову і фінансову допомогу, щоб сприяти опору російської агресії.
Головне питання в тому, чи вдасться все це донести до Дональда Трампа. Відповідь ми отримаємо вже через кілька годин.
Власними думками щодо того, як саме розвиватиметься ситуація навколо мирного врегулювання в Україні та чого чекати у цьому напрямі від Дональда Трампа, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA поділився надзвичайний і повноважний посол України, експредставник України при ООН Володимир Єльченко.
– Зміна позиції Трампа. Певний час він вимагав припинення вогню, початку перемовин. Саме цього прагнув – і під час телефонних розмов, і під час зустрічі на Алясці. А потім – різка зміна. Тепер він каже, що найкращий спосіб – це погодити мирну угоду, і вже після цього говорити про все інше. Але для цього Україна має погодитися на умови Путіна. А там, як ми бачимо, чималий список. На ваш погляд, чому відбулася така різка зміна риторики Трампа?
– Думаю, це пояснюється тим, що Трамп відчайдушно намагається знайти вихід із ситуації, у яку він сам себе й загнав. Він робив гучні заяви: хотів стати посередником, хотів “закінчити війну” за день-два, тиждень-два, чи максимум за пів року. Усе це нічого не дало. Трамп зіткнувся з дуже жорсткою позицією Путіна. І дивно, що він цього не очікував. Але зрештою, він, мабуть, зрозумів: переконати Путіна змінити свою позицію кардинально неможливо. У кращому разі – лише в дрібних нюансах. Тому Трамп і перейшов до пошуку способів вийти з цієї історії так, щоб виглядати “людиною, яка все ж таки знайшла вихід із війни”. Звідси й заяви останніх днів: тепер він говорить не про перемир’я, а про “особливу угоду”. Хоча, відверто кажучи, важко уявити, як можна укласти будь-яку угоду без припинення вогню.
– Вимоги Путіна. Список, опублікований Reuters, – це фактично те саме, що звучало на початку війни: статус російської мови, російська церква, відмова від НАТО, офіційне визнання Криму російським, виведення українських військ із Донбасу. Це весь пакет вимог? Чи, як завжди, Путін, відчувши слабину, піде далі?
– Звичайно, піде. Це його тактика. Те, що ми бачимо зараз, – це “запитна позиція”, від якої Росія ніколи не відмовлялась. Фактично – повна капітуляція України. І я з вами абсолютно згоден: довіряти їм неможливо. Вони моментально знайдуть нові “аргументи” для наступних вимог.
Наприклад: у Конституцію Росії вже внесені вся Запорізька і Херсонська області. Тобто через кілька днів після гіпотетичної угоди росіяни скажуть: “Стривайте, а де Запоріжжя й Херсон? Це ж наші регіони, визнайте й їх”. А далі, звісно, підуть наступні області. І, до речі, російські пропагандистські канали вже про це відкрито говорять. Спочатку їм потрібна згода на передачу тих територій, де стоїть їхня армія. А потім – “мирними переговорами” вони намагатимуться забрати решту. Якщо не віддамо добровільно – воюватимуть далі. Тому це абсолютно неприйнятно. І президент Зеленський це сказав уже, мабуть, півтори тисячі разів. Європейці нас у цьому підтримують. Чому? Тому що це повторення Мюнхенської угоди – поступка агресору, яка веде тільки до нової агресії. Це переділ кордонів, що є абсолютно неприйнятним для Європи. Є ж міжнародне право: Статут ООН, Хартія ОБСЄ та десятки інших документів. Але Путіну на них начхати.
Ми бачимо, що йому байдуже навіть на власні втрати. Уже й рахунок російським загиблим і пораненим пішов на мільйон – і це не зупиняє його. Для Путіна головне – знищити Україну або принаймні створити хаос і безлад на нашій території, щоб підірвати саму українську державність.
Я переконаний: жодних поступок агресору не буде з нашого боку. Бо будь-які серйозні переговори можливі тільки після припинення вогню. Це елементарна передумова. І саме Трамп колись говорив про перемир’я, а тепер чомусь вирішив, що воно “станеться само собою”. Побачимо, але, як на мене, він уже мав би зрозуміти: тиск на Зеленського, як це було 28 лютого в Овальному кабінеті, нічого не дасть.
До того ж навіть у гіпотетичному випадку, якби Україна погодилася на якісь поступки (а я в це не вірю), для цього потрібні серйозні правові механізми – зокрема референдум. А уявити такий референдум у нинішніх умовах – просто нереально. Це була б дорога в хаос і розпад держави. А саме цього й прагне Путін: якщо не війною, то безладом.
– Очевидно, що сторони підходять до Вашингтонської зустрічі з абсолютно різними позиціями. Зеленський каже: “Спочатку припинення вогню – потім говоримо про що завгодно”. Конституція чітко визначає: жодних відмов від територій. А що каже Трамп? Наприклад, він у своїй соцмережі прямо написав: Зеленський повинен офіційно визнати Крим російським, відмовитися від НАТО – і тоді можна буде говорити про мир, готувати “велику зустріч”. Тобто його мета більш ніж зрозуміла. Питання: чи буде він тиснути на Україну? І наскільки сильно? Чи є в США важелі, щоб продавити і нас, і європейців? І чи не вийде повторення тієї самої історії в Овальному кабінеті?
– Я думаю, що спробувати тиснути він, звісно, може. Але результат буде той самий, що й раніше: нічого з цього не вийде. Може, він і справді хоче показати Путіну, що “зробив усе можливе”, що “доніс позицію” до Зеленського. А потім красиво вмити руки: мовляв, я старався, а далі вирішуйте самі. Тобто це може бути лише гра для картинки. До того ж наш президент не сам у цій ситуації – європейці чітко підтримують нашу позицію. І коли Трамп почує від них те саме, він, найімовірніше, поставить свої “миротворчі зусилля” на паузу й чекатиме, що буде далі: чи піде Путін на ескалацію, чи війна увійде в паузу. Тож я думаю, що ми можемо побачити сьогодні два етапи: спочатку – спроба тиску, а потім – крок назад і повернення до попередніх позицій. Саме тому, на мою думку, зустріч на Алясці нічого й не принесла. Хіба що Путін отримав можливість вийти з ізоляції, про що тепер із захопленням кричать його пропагандистські канали.
– До Вашингтона разом з українським президентом їдуть усі ключові європейські лідери. Виступили єдиним фронтом: Мерц, Макрон, Стармер, Урсула фон дер Ляєн, інші. Але під час розмови Зеленського з Трампом європейців, як відомо, не буде. Під таким тиском європейців чи можлива зміна позиції Трампа й адміністрації США? Бо вважається, що Трамп часто піддається впливу останньої розмови. Хто з ним останнім поговорив – того думку він певний час і транслює.
– По-перше, розподіл зустрічей на формати – окремо з Зеленським, а вже потім з європейцями – цілком логічний. Бо ж ідеться насамперед про Україну, і американцям важливо почути аргументи безпосередньо від нашого президента. А далі це вже може перейти у ширший формат із європейцями. І я думаю, що після цих зустрічей позиція Трампа може трохи коригуватися. Адже стане очевидно: ні Україна кардинально свою позицію не змінює, ні Європа, яка нас підтримує.
– А якщо Україна відмовиться від умов Путіна, які зараз фактично просуває Трамп, це не призведе до того, що президент США звинуватить Україну у зриві “мирних ініціатив” з усіма негативними наслідками? Адже після Аляски в інтерв’ю Fox News він прямо сказав: “Тепер усе залежить від Зеленського, від України”.
– Думаю, у такій прямій формі він не наважиться звинувачувати ані Зеленського, ані Україну. Ми вже бачили, що такі прямі заяви результату не дають. Найімовірніше, він скаже щось на кшталт: “Я зробив усе можливе, я тиснув на Зеленського, переконував, що треба якось домовитися навіть про території, але ви бачите – українська сторона не погоджується. Тому більше зробити я нічого не можу”. І далі знову почнуться ці безкінечні розмови про перемир’я, про якісь “перспективи миру” і все в тому ж дусі. Але отак напряму заявити “в усьому винна Україна” – це вже проходили. І це нічого йому не дало.
Щодо зброї. Трамп навряд погодиться зламати цю схему: країни НАТО купують американське озброєння, а далі вже розпоряджаються ним на свій розсуд – хоч передають Україні, хоч перепродають, хоч дарують. Це, до речі, більш ніж влаштовує американський військово-промисловий комплекс – головну базу підтримки Республіканської партії. Бізнес, що стоїть за Трампом, зацікавлений у тому, щоб виробництво зброї нарощувалося й продавалося безперебійно. Тому він навряд скаже: “Все, на цьому кінець, більше жодних поставок”. Такого сценарію не буде.
– Напередодні спецпредставник Віткофф і держсекретар США Рубіо дали інтерв’ю. Рубіо озвучив, що США бачать себе лише посередником: у конфлікті вони нібито ні в чому не беруть участі, лише хочуть, щоб усе завершилося. Навіть пролунала фраза, що ніхто не вимагає від України повного виведення військ із Донбасу, і США цього не підтримують. Хоча слова Трампа, які цитують усі світові ЗМІ, натякають зовсім на інше. Загалом прозвучало, що Україну ніхто ні до чого не буде змушувати, рішення буде виключно українським. Але водночас саме Рубіо каже: Україна все ж має погодитися на передачу територій. Тобто це звучить як заспокійливо-примусові формулювання, так би мовити.
– У Рубіо немає іншого виходу, що казати. Він — людина, призначена Трампом, і не може піти всупереч позиції свого президента. Але, як ми переконалися за останні пів року, Рубіо репрезентує радше “м’якшу” частину американської адміністрації. Не назву її відверто проукраїнською, але вона більш сприятлива для України. Тому й його заяви завжди виглядали з більшою симпатією до нас. Водночас він змушений вставляти ось такі “прокладки”: мовляв, Україна має щось віддати. Ну, а що він може сказати?
– До інтерв’ю Віткоффа основні моменти виглядають так: він знову виступив адвокатом Росії. Тобто, за його словами, Москва зробила поступки. Найбільша з них, за версією Віткоффа, що Путін нібито пообіцяв не захоплювати всю Україну, якщо зараз йому віддадуть те, що він хоче. І ще два конкретні пункти: перший – це гарантії безпеки, щось схоже на п’яту статтю НАТО, що нібито погодили Путін та Трамп, а другий – диктатор обіцяє, що Росія законодавчо закріпить відмову від нападів на Україну та на будь-яку європейську країну. Як вам такі “пропозиції від Віткоффа-Путіна”?
– Складається враження, що Віткофф взагалі сприймає Україну і її території як ділянку на Мангеттені: можна порізати на шматки й роздати. Мені здається, що частина американської адміністрації, яку представляє Віткофф, ті, хто стоять за ним, та й сам Трамп – вони ж усі робили великий бізнес саме на нерухомості, землі, власності. Для них земля – це товар, який можна продавати, віддавати в оренду, об’єднувати, ділити.
Ну, які тут можуть бути “засади дипломатії”? Здається, він абсолютно не розуміє, про що говорить. І прикро, що людина з такою відсутністю досвіду й мислення обіймає високу посаду та коментує такі серйозні питання. Ще прикріше, що Трамп узагалі прислухається до цього.
Адже сьогодні є люди, навіть серед республіканців, не кажучи вже про тих, кого зараз немає в команді, але хто міг би дати серйозні висновки. Той же Келлог, наприклад. Але його не було на Алясці – кажуть, росіяни наполягли, щоб його не запрошували, бо він послідовно відстоює курс на НАТО та підтримку України. От і бачимо результат: натомість лунають такі заяви.
Обмін територіями – це взагалі абсурд. Я ще можу зрозуміти цей термін, якби Україна, скажімо, захопила половину Курської чи Брянської області, і тоді йшлося б про якісь взаємні поступки. Тоді логіка слова “обмін” була б зрозуміла. Але коли йдеться про “обмінювати українське на українське” – це вже повна маячня. До такого навіть Гітлер із Геббельсом у 1938-му році не додумалися.
– Виходить, така риторика означає, що американці вже погодилися сприймати ці території як російські?
Мабуть, працюють у стилі путінських лекцій – про Леніна, печенігів, Івана Грозного чи Дмитра Донського. Ну, знаєте, класичний набір міфології. Бо справжню історію, мабуть, треба було колись почитати. А він, схоже, не дочитав підручники навіть у середній школі – відразу пішов у бізнес. Там, звичайно, досяг певного успіху. Ну, буває і таке.
– Щодо гарантій безпеки. Ця фраза знову з’явилася у риториці Трампа. Віткофф, знову ж таки, заявив, що нібито Трамп і Путін домовилися про щось на кшталт “п’ятої статті НАТО”. Це схоже на те, що раніше пропонувала Мелоні, італійська прем’єрка. Суть: жодного членства України в НАТО не буде. Але якщо Росія нападе, тоді, можливо, буде застосована п’ята стаття. Хоча всі чудово розуміють, що ця стаття далеко не така магічна, як її зараз малюють.
Другий варіант – коаліція охочих. Велика Британія більш ніж серйозно розглядає можливість введення контингенту в Україну після припинення вогню. Ймовірно, до цього долучаться і французи. Але головне питання: навіщо це Путіну, якому потрібні такі “гарантії безпеки”, які дозволять йому завтра захопити всю Україну. Оце його справжній сенс. Наскільки, на вашу думку, ця тема може вирішитися так, як потрібно Україні?
– Почну з останнього. Навіщо це Путіну? Думаю, лише тому, що він уже зрозумів: захопити Україну так, як він планував, він не здатний. Не те що “за два дні”, але й за п’ять років. І тому він готовий погоджуватись на будь-які папірці. Йому не проблема сказати: “Добре, хай НАТО чи США підпишуть із Україною якусь угоду про гарантії”. А ми тим часом зробимо свою “письмову заяву”, чи навіть внесемо в закон якийсь пункт, що Росія “ніколи” не нападе. Всі розуміють, скільки вартують російські закони – вони переписуються щоранку під потреби Кремля.
– Це взагалі якийсь сміх – гарантії від Росії та Путіна…
– Так, а був уже Будапештський меморандум, ну і що з того? Він завадив Путіну зробити те, що він зробив? Тому я думаю, що на це навіть уваги можна не звертати. За логікою РФ, хай Україна підписує що завгодно, головне зараз – відхопити те, що вже є у “пакеті”: Донбас, Крим. І зафіксувати, і навіть ратифікувати в Держдумі, й оголосити на весь світ. А потім пройде рік-два, чи п’ять, чи сім – і все відновиться знову. Ніхто ж Путіну не завадить, якщо доживе. От він і продовжить.
Щодо інших питань про гарантії безпеки. Ви правильно сказали – є дві-три речі, які можуть реально бути. Якщо не помиляюсь, можливо, за день-два ми почуємо підтвердження або спростування цієї тези: коли Трамп говорив про “гарантії безпеки”, він міг мати на увазі статус “головного союзника США поза НАТО”. Це той статус, якого Україна домагалася ще з початку 2000-х. Тоді це розглядалося як проміжний варіант, альтернатива членству в НАТО. І зараз, коли вже зрозуміло, що членами НАТО ми не станемо в осяжному майбутньому – і не тільки тому, що Росія цього не хоче, а ще й тому, що самі США і деякі інші члени Альянсу нас там не хотіли й досі не хочуть – цей статус виглядає як певна заміна.
Подібні угоди США мають із Тайванем, Ізраїлем, Єгиптом, Південною Кореєю, ще кількома країнами. Тобто це фактично юридично оформлене зобов’язання: не стаття 5, але в разі агресії США стають на бік союзника. Тайвань – класичний приклад: Вашингтон бере на себе зобов’язання захищати острів до останнього американця, але водночас визнає “один Китай”. Ось вам парадокс.
– Тільки у Ізраїлю немає такого сусіда, як у нас. Іран далеко. А ми маємо величезний кордон із Росією, плюс Білорусь, і цей кордон теж непростий. Тому консультації й постачання – це добре, але головна гарантія, мабуть, це все ж таки присутність західних військ.
– От я про те й кажу. Уявити, що ми просто перепишемо угоду США з іншою країною – і отримаємо те саме для України, – неможливо. Тому найбільш матеріальна гарантія – це іноземні війська на нашій території. Їх можна побачити, відчути. І Путіну буде зовсім інша справа, коли замість українських військ за 5 кілометрів від лінії стоятимуть англійські, французькі чи німецькі.
– Бо якщо під час нападу Росії постраждають саме ці війська, то консультації на Заході будуть блискавичні.
– Саме так. Це була б найкраща гарантія. Але ми вже рік слухаємо про іноземні війська, а нічого не відбувається. То Макрон каже: “Завтра вони будуть”, а потім пів року тиша. Усе залежить від політичної волі союзників.
