22-річна українка Марія під псевдонімом Ariia Nightingale (Соловей. – Ред.) на вулицях Європи виконує хіти відомих українських артистів (“Один в каное”, “Океан Ельзи”, “Мотор’ролла” та інші), знімає реакції на них перехожих та мріє приїхати до України, щоб записати свою першу пісню.
Відео дня
В інтерв’ю OBOZ.UA дівчина розповіла, як іноземці підтримують українську музику, скільки найбільше вдавалося заробити та як взагалі наважилась співати на вулицях різних країн. Також Марія пригадала побажання від росіянки, поділилась, у якому місті найкомфортніше виступати, та припустила, що допомагає їй уникнути штрафів від поліції.
– Аріє, як ви наважилися співати на вулицях у різних країнах Європи? Адже для молодої дівчини це доволі небезпечне заняття. Вас хтось супроводжує?
– О, я б дуже хотіла, щоб хтось складав мені компанію і допомагав нести всю мою апаратуру (сміється)! Але зате тепер у мене є м’язи! До того ж паралельно виробляються організаційні навички! Тому що треба обрати місце та дату виступу, знайти житло, все підготувати, при цьому нічого не забути.
Я виступаю на вулицях різних країн Європи з минулої осені. Ще зі школи в мене є страх сцени, який і досі залишається. Я дуже-дуже боялась виступати перед людьми, але мрію випустити свої пісні, знайти свою авдиторію та давати концерти. Зараз, коли я спілкуюся з публікою, то вже набагато краще почуваюся, тобто це хороша практика. Є фраза, яку я прочитала і яка відображає мене: “Боягузка, але все одно роблю”. Отака сміливість!
Поки єдиний неприємний випадок, який зі мною трапився, – це коли в мене вкрали невелику суму під час виступу на острові Пальма-де-Майорка. Поруч зі мною крутився хлопець східної (арабської) зовнішності, я одразу відчула, що щось не те. Він зробив жест – ніби поклав мені гроші, а насправді забрав п’ять чи десять євро.
– Як взагалі виникла ідея – співати на вулиці?
– З початком повномасштабного вторгнення я залишилась без роботи. До того я викладала танці для дітей та навчалася на музично-педагогічному факультеті. У Польщі, у місті Познань, у мене жила двоюрідна сестра, так я дізналась, що там відкривається студія танців для дітей. Я написала за вказаними даними, і мене прийняли на роботу. Звичайно, я не знала польської мови, але все ж вирішила поїхати, оскільки ще й навчання через війну проходило в дистанційному режимі. Це був перший раз у моєму житті, коли я сама поїхала так далеко (усміхається).
Якось у Польщі я йшла вулицею і почула, як хтось співав українську пісню, яка викликала в мене сльози. У той момент я зрозуміла, що це потрібно людям. Тому я почала співати для українців та іноземців, які підтримують і люблять українську культуру.
– Які пісні вас просять виконати? На яку пісню публіка реагує найбільше?
– Мене часто просять виконати пісні гурту “Скрябін”. Але найбільше публіка реагує саме на хіт “У мене немає дому” гурту “Один в каное”. Водночас, коли я його оголошую, то помічаю ніби страх в очах людей – вони його бояться, бо розуміють, що зараз будуть плакати. Я розумію їх.
Не знаю, як це відбувається, адже я не перекладаю дослівно текст, але іноземці також відчувають цю пісню, тому що вони, як і українці, стоять емоційні. Наприклад, нещодавно я виступала в Парижі, і у француженки побачила сльози. Після виступу вона підійшла до мене, розпитувала про мою сім’ю. Це часта практика, коли іноземці з різних країн підходять зі сльозами на очах і ставлять якісь запитання.
– Чи просили вас під час вуличних виступів у Європі заспівати щось російською?
– Коли вперше виступала в Польщі, якийсь чоловік попросив мене заспівати одну російськомовну пісню, але я їх не виконую.
Якось трапився неприємний випадок. Коли я співала пісню “Все буде добре” гурту “Океан Ельзи”, проходила росіянка і вигукнула, що, мовляв, нічого у вас не буде добре! Я нічого їй не відповіла, продовжила співати, бо якраз тоді було багато людей, які після її фрази навіть ще більше мене підтримали.
– Ви за те, щоб українські артисти перекладали свої хіти з російської на українську мову? Який загалом ваш репертуар?
– Головне для мене, щоб пісню гарно переклали. Тому що деякі перекладені з російської на українську мову пісні слухаєш – вуха скручуються… Але, наприклад, я співаю перекладену пісню “Ніченька” Тіни Кароль, то дуже гарна. Та наскільки б сильно я не любила пісні українських виконавців російською мовою, з початком великої війни в мене просто не вилітають з рота російські слова.
75% мого репертуару – це українські пісні. Коли бачу – а я моніторю авдиторію, – що потрібно “розбавити” репертуар, то “вкидаю” якусь англомовну пісню. Та найбільше я люблю співати пісні гуртів “Океан Ельзи” та “Один в каное”. Їхній стиль дуже схожий на мій, я їх дуже люблю.
– Ви заробляєте на життя тільки вуличними виступами? Чи маєте ще додатковий підробіток?
– Вже рік, як я заробляю тільки вуличними виступами. Іноді коли я в Польщі, то польська родина, у якої я раніше підпрацьовувала нянею, може звернутися до мене, щоб посидіти з їхньою дитиною.
– Можете розповісти, скільки найбільше вдалося заробити з одного виступу? І якою була найменша сума?
– Напевно, найменшим заробітком були 40 євро (майже 2000 грн) за три години виступу. За такі гроші не варто співати, тому що просто зривається голос, витрачається багато енергії та отримуєш мало віддачі. Найбільше вдалося зібрати 350 євро (17 000 грн) за дві години.
– Чи доводилося мати проблеми з поліцією? Бачила у вашому Instagram, що у Польщі, наприклад, вас попросили піти, бо там не можна співати з колонкою.
– На щастя, мені ще не виписували штрафів, але кілька разів уже підходили поліцейські до того, як я починала співати. У Валенсії (Іспанія) один поліцейський навіть пригрозив, що якщо ще раз побачить мене, то забере апаратуру! Якщо б таке сталося, то потрібно було б заплатити вартість рівно стільки, скільки вона коштує! А це дуже дорого.
Але, наприклад, у Барселоні трапився випадок, коли недалеко від мене хтось співав і його попросили піти, а мене залишили. Може, мій синьо-жовтий прапор так “працює”, допоміг мені (усміхається).
– У якому місті вам найкомфортніше виступати?
– Мабуть, у Відні. Через те, що там дуже зручне місце для виступу та завжди багато людей. Хоча зараз я помічаю, що всюди українська музика знаходить свого слухача, яким вона подобається! Якось у Барселоні, коли я закінчила співати українську пісню, до мене підійшов іспанець, який був із жінкою, і показав, що у нього на футболці тризуб України!
– Як плануєте наступну подорож?
– Мої подорожі зазвичай залежать від того, наскільки дозволено в конкретному місті співати, тому що для всіх вуличних локацій – свої правила. Для цього я шукаю інформацію про вуличні виступи в тому чи іншому місті, стараюся писати музикантам, щоб дізнатися, як все насправді. Тоді знаходжу безкоштовне житло на сайті couchsurfing, адже це дуже допомагає економити гроші та знайомитися з людьми. Скоро буду їхати до наступного міста, але ще не знаю, до якого, бо це завжди імпровізація (усміхається).
Я завжди хотіла подорожувати, та в моєї сім’ї не було фінансової змоги це здійснити. Найдальше, куди я їздила зі свого села у Хмельницькій області, – це на екскурсію до університету Поплавського (Київський національний університет культури і мистецтв. – Ред.). Але якби я обирала подорожі не в співочому плані, то їздила б туди, де більше природи. Я не в захваті від архітектури та музеїв. Вони мені всюди схожі.
Зараз я роблю цей маленький “тур”, бо мені потрібен контент та гроші. Вже рік, як я не була в Україні. Дуже хочу відвідати свою сім’ю. Також, коли приїду додому, хочу записати свою першу пісню.
Читайте також на OBOZ.UA інтерв’ю з японцем, який вивчив українську мову та підкорив мережу піснею Івасюка.
А ще на OBOZ.UA інтерв’ю з португальським художником, який малює Україну на піску та вірить у Зеленського.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
