Зокрема журналісти розповіли про історію кохання українського морпіха з його дівчиною.
Дівчина продовжувала чекати на повернення свого коханого, попри три роки полону / колаж УНІАН, скриншоти
Український військовий Дмитро Чорний розповів про голод, побиття та тортури, які йому довелося пережити під час перебування у російському полоні. Зокрема видання The Guardian поділилося також історією кохання Дмитра з його дівчиною Діаною.
Воїн зробив пропозицію руки і серця своїй дівчині на наступний день після звільнення з полону, де провів три роки.
Журналісти розповіли, що Діана відправляла сотні листів під час перебування Дмитра у полоні, не отримуючи жодних відповідей.
Відео дня
“Протягом перших двох років Чорний не отримував жодного листа, але коли кілька місяців тому тюремний наглядач вручив йому складений аркуш паперу, він ще до того, як його відкрив, розгледів контур серця. Сльози текли по його обличчю, коли він мовчки стояв серед інших у камері”, – зазначили у матеріалі.
За словами Дмитра, перебуваючи в ув’язненні, він думав про те, що вже втратив свою кохану та що вона його не чекає. Проте вона активно боролася за його звільнення, щотижня брала участь в мітингах, писала листи всім можливим організаціям та намагалася достукатися до російської сторони, аби дізнатися про його стан здоров’я.
Як військовий потрапив у полон?
Чорний приєднався до служби у 2021 році. Базову військову підготовку він пройшов у Херсоні, але пізніше його відправили на службу до Маріуполя. Вже о 4-й ранку 24 лютого 2022 року він почув, як російські ракетні установки “Град” почали завдавати ударів, а 501 бригада, в якій служив воїн, була однією з перших, яка вступила в прямий бій.
Командування бригади наказало Дмитру зібрати снаряди у вантажівку та відвезти їх до військової бази. Коли захисник приїхав на місце, то почув звук винищувача, який летів низько.
“Я думав, що це наш винищувач. Я чув, як він повертався. І побачив ракети. Все було як у сповільненій зйомці. Я просто стояв і дивився. Ракети почали падати всюди. Були крики, все було чорним. Я не міг дихати, все було в диму. Я біг і бачив розірвані тіла, ноги. Один чоловік був у туалеті, його викинуло звідти, і він просто корчився на землі”, – зазначив чоловік.
Ті, кому вдалося вижити, добігли до укриття на металургійному заводі “Азовсталь”.
Вже 12 березня завдяки Starlink Чорний зміг надіслати своїй коханій останнє повідомлення, в якому написав:
“У мене все добре. Я дуже тебе кохаю і сумую за тобою. Сподіваюся, у тебе все гаразд. Сподіваюся, ти надішлеш мені повідомлення”.
На що Діана відповіла:
“Все добре, Дмитре? Зателефонуй мені якомога швидше. Я теж дуже тебе люблю. Чекаю на тебе з нетерпінням”.
Вже 12 квітня українським військовим наказали скласти зброю, зняти захисні жилети та здатися у російський полон.
Перебування у полоні
Чорний поділився, що у полоні його та інших військових жорстоко били та катували. Також їх змушували вчити російський гімн та пісні, співаючи це все на камеру.
Двічі під час візиту російського омбудсмена з прав людини йому дозволили написати листи до своїх дідуся та бабусі, але слова були такими:
“Я в порядку, мене добре годують, до мене добре ставляться”.
Вже у 2025 році 19 квітня йому надягли на голову мішок та посадили на літак до Білорусі для обміну полоненими. Дмитро провів місяць у реабілітаційному центрі та зазначив, що зараз фізично почуває себе добре, а також сподівається, що психологічні травми з часом заживуть.
Проте йому було складно прийняти світ таким, яким він є зараз, після трьох років знущань та катувань.
“Найперше правило – забути, що ти колись був громадянином. (розповів Чорний про те, як впоратися з полоном). Забудь про свою дівчину, забудь про своїх дідуся і бабусю, повністю відокрем себе від свого минулого. Тобто ти ніколи не був там, ти народився в полоні, ти живеш у полоні. Я повністю забув на місяць. Я забув її обличчя, я забув її голос, я забув обличчя своїх дідуся і бабусі, я забув їхні голоси, я забув усіх. Але, звичайно, ти мрієш”, – підсумував Дмитро.
