Фото: mei.edu (ілюстративне)
Новина про те, що на Тячівщині виробник меблів планує залучити 160 працівників із Бангладеш, викликала неабиякий резонанс. Переважна більшість незадоволена тим, що при такій кількості безробітних українців бізнес шукає іноземців. Але експерти кажуть, що у нинішніх умовах саме залучення трудових мігрантів може бути для виробництва єдиним шансом прогнозовано працювати.
Чи готове українське суспільство до трудових мігрантів і що більш за все непокоїть у цьому питанні? Кореспондентка Коротко про обговорила проблему з експертами ринку праці.
А всі закарпатці вже забезпечені роботою?
На Закарпатті у Тячівській громаді меблеве підприємство планує залучити 160 працівників із Народної Республіки Бангладеш. Про це повідомляють місцеві ЗМІ з посиланням на телеграм-канал очільника Закарпатської ОВА Мирослава Білецького.
«ДП «Ламелла» у Тячівській міській територіальній громаді спеціалізується на виготовленні меблів. Тут працює 430 людей, а у зв’язку зі збільшенням виробничих потужностей на підприємстві є 700 робочих місць. Бізнес, котрий створив усі умови, закупив обладнання, матеріали, гостро потребує працівників. Зараз підприємство веде перемовини з МЗС про працевлаштування на умовах трудового договору 160 осіб із Народної Республіки Бангладеш», – повідомив Білецький.
За його словами, компанія працює з 2001 року і за цей час встигла вирости з невеликого цеху з виготовлення меблевих деталей до великого виробника, чиї товари експортуються у країни Європи. Середня зарплата на підприємстві становить 25 тис. грн.
Власник «Ламелли» Ярослав Щербан пояснив свою позицію тим, що українці бояться ТЦК. Так, він наймає і жінок, але деякі роботи жінки просто не в змозі виконати фізично.
– У нас дійсно проблеми з працівниками, люди просто не йдуть працювати, тому що потрібно ставати на облік у ТЦК. У нас є бронь для 50% чоловіків, разом із тим 50 людей з підприємства мобілізовані та служать, є поранені, які вже демобілізувалися.
Щербан каже, що одна з міжнародних рекрутингових агенцій запропонувала працівників із Бангладеш. І ось вже зараз на підприємстві чекають на перших 30 працівників із Бангладеш – вони перебувають на етапі оформлення віз.
Інформація про трудових мігрантів з Бангладешу викликала стільки дизлайків та негативних коментарів, що допис, на який посилаються ЗМІ, було видалено. Люди обурені тим, що в той час, як самі українці сидять без роботи, а переселенці з окупованих територій не знаходять собі місця у більш-менш спокійних регіонах, підприємство вирішує залучити працівників з далеких країв.
«Що, вже всі закарпатці забезпечені роботою? І це рекламує голова ОВА, це ж ганьба. Тому так і живемо. Міністерство єдності, куди людей хочете повертати? Скоро і місць в школах з садочками не буде, бо діти іноземців займуть всі з такою недолугою політикою».
«Дуже цікава історія. А що, не вистачає наших людей? Робітників із Бангладеш потрібно буде забезпечити житлом, а не краще дати житло нашим і залучити з Рахівщини, Іршавщини та інших районів, де люди не мають роботи? В першу чергу попіклуйтеся про своїх!»
Турбують людей і інші питання:
«Мій чоловік та інші захищають землю, проливаючи кров і втрачаючи побратимів, а потім повернуться – а тут вже інші живуть, зводять свої храми, а для нас житла/роботи/землі нема». «В Бангладеші 90% населення сповідує іслам. У Тячеві тобто буде мечеть. Губернатор допоможе побудувати?» «В принципі в Європі це вже йде повним ходом, тому попереду веселі часи».
Прогнозована історія
Закарпатська новина, м’яко кажучи, не знайшла підтримки і серед експертів.
“Цікаво, як на всю цю ситуацію відреагує Мінекономіки, враховуючи мільйони біженців та переселенців в Україні, з яких сотні тисяч не мають роботи і існують на межі біологічного виживання, – прокоментував на своїй сторінці у соцмережі голова Спілки споживачів України Олег Попенко. – Нащо нам тоді потрібна служба зайнятості, яка не може організувати навчання 150 людей для не самого надскладного виробництва, притому що в Україні 2 млн безробітних?”
«Абсолютно прогнозована історія, – приєднався до дискусії ексміністр соціальної політики Павло Розенко. – І за повної бездіяльності Уряду, відсутності нашої реальної демографічної стратегії, таких випадків з кожним місяцем буде більше. А Мінекономіки і Мінсоцполітики можуть лише красиві слайди на різних тусовках показувати. І пафосні спічі виголошувати. А щось реально робити – це не про них!».
«Ми не готові ані морально, ані законодавчо»
Наше суспільство до трудових мігрантів ніяк не готове, і це не може не непокоїти, каже директорка консалтингової компанії TalentMatch, HR-експертка Наталія Слинько. Причому ми, як суспільство, дуже чудні: пересічного українця насамперед хвилює, що хтось займе «його» місце роботи, на якому він і не думав працювати.
– Щодо конкретної ініціативи, цікаво, як вони планують оформляти іноземців, бо для цього потрібні документи – посвідка на проживання, дозвіл на роботу – і все це робиться через центр зайнятості, – зазначила експертка у розмові з Коротко про. – Це досить муторна процедура, і кадровики три рази подумають, перш ніж когось «процесити» без українського паспорта.
Українське суспільство справді не готове до трудових мігрантів, фактично у нас їх ніколи не було, констатує директор консалтингової компанії «Михайлов та партнери» Віталій Михайлов. У великих містах є іноземне ком’юніті, переважно з Середньої Азії, плюс іноземні студенти, а в регіонах іноземців практично немає.
Друге питання – чи готова до трудових мігрантів держава, зокрема законодавча база. На жаль, поки що ні, хоча ініціатив у цьому напрямі чимало.
Водночас HR-експертка, власниця HR-агенції Домініка Іванова-Бекар, відзначає дві полярні думки щодо готовності нашого суспільства до трудових мігрантів.
– Перша – це позиція роботодавців, які потребують робочу силу під потреби бізнесу. І в сучасних умовах її дефіциту залучення мігрантів – це вихід із ситуації, – вважає експертка. – Інший бік – це місцева громада, у взаємодії з якою є ряд ризиків. Так, місцеве населення в більшості випадків ставиться підозріло до чужинців, які привносять свої звичаї, мають інший уклад життя тощо. Тому місцевій владі та бізнесу варто об’єднувати зусилля у проведенні інформаційних кампаній для подолання стереотипів та упереджень щодо мігрантів, у створенні інтеграційних програм, спрямованих на швидку соціальну адаптацію мігрантів, залученні мігрантів до участі в громадському житті – культурних заходах, волонтерських проєктах тощо.
Іншого виходу немає
Експерти ринку праці погоджуються, що в Україні, зокрема на заході, чимало своїх безробітних, але нагадують: зважаючи на мобілізацію та інші обставини, їх не так-то просто залучити.
– Взагалі те, що бізнес працює і намагається розвиватися – це вже гарна новина, – зазначила у коментарі Коротко про Домініка Іванова-Бекар. – А особливо в Закарпатті, де сам регіон ніколи не був жвавим і де наразі активно працює ТЦК, і вакансії без бронювання не закриваються місяцями. Тому, якщо говорити саме про кейс з трудовими мігрантами з Бангладеш, то я особисто вважаю це вдалим рішенням. Бо наявність стабільної робочої сили є одним з вагомих факторів забезпечення виконання планів підприємства.
Ситуація з пошуком і підбором персоналу в області складна, відчувається нестача персоналу, адже майже 40% релокованих бізнесів припало саме на Закарпаття, продовжує експертка. Те, що людей не вистачає зараз і ситуація не зміниться в найближчому майбутньому, – це факт, а для розвитку економіки потрібні трудові ресурси.
– Зараз до проблем, з якими стикаються компанії при залученні українців, окрім дефіциту робочої сили, належить необхідність постановки військовозобов’язаних на облік в ТЦК при працевлаштуванні. А можливість бронювання співробітників є не в кожного підприємства, – додала експертка.
За її словами, залучення трудових мігрантів – справа не дешева. Окрім заробітної плати, роботодавець має забезпечити отримання дозволу для офіційного працевлаштування, транспортні витрати, проживання, компенсацію харчування, медичну страховку та навчання, адаптацію працівників в новому середовищі. Тому не кожне підприємство зможе собі це дозволити. Щодо спеціалізації, то в першу чергу мова йде про «синіх комірців», яких потребують виробництва, будівельна галузь, агросектор.
– Україна, схоже, не має іншого виходу, як законодавчо і морально готуватися до трудових мігрантів, – підсумував Віталій Михайлов. – Війна, демографічна криза, виїзд підлітків із мамами за кордон – все це кратно скоротило наші трудові ресурси. Плюс значним ризиком для роботодавців є фактор мобілізації. За таких умов залучення трудових мігрантів для роботодавця насамперед означає стабільність. Так він може планувати хоча б на рік наперед, бо цей рік люди гарантовано працюватимуть.
Все дуже швидко змінюється, і останні роки показали, що українці готові адаптуватися. У нас зараз дуже багато змін, пов’язаних із війною, переселенням, розривом сімей, адаптацією в інших країнах. Паралельно змінюється український ринок праці, але поки що питання номер один – законодавче вирішення проблеми. Бо якщо є країни, де робоча сила коштує дешевше, чому б цим не скористатися? На думку Михайлова, поступово Україна інтегруватиметься у світовий ринок праці та ставатиме європейською багатонаціональною країною.
