Нещодавно в Києві пройшов “Марш рівності”, традиційно присвячений темі захисту прав ЛГБТ-спільноти. Одночасно відбулася хода “За традиційні цінності”. Обидві сторони апелювали до законопроєкту №5488. Перші стверджували, що тільки його ухвалення захистить права людей з альтернативною сексуальною орієнтацією. Другі ж наголошували на тому, що ухвалення закону покладе край усім свободам в Україні.
Відео дня
Що це за законопроєкт і чому щодо нього існують такі абсолютно полярні думки – розповідає OBOZ.UA.
Чинного законодавства недостатньо
Урядовий законопроєкт №5488 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації” має досить довгу історію.
Документ був зареєстрований у Верховній Раді ще 13 травня 2021 року, і його було направлено на розгляд до парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності. Рівно через два роки, 25 травня 2023 року, комітет сформулював рішення – рекомендував ухвалити законопроєкт у першому читанні за основу, але далі справа знову застопорилася. Про документ здебільшого згадують тепер лише під час “Маршів рівності”.
“Спільнота ЛГБТ+, феміністки та інші соціальні групи в Україні постійно стикаються з атаками з боку консервативних і ультраправих угруповань. Чинного законодавства недостатньо, аби протидіяти таким злочинам. Частіше вони кваліфікуються як “хуліганство”, а винні не отримують покарання”, – пише громадська організація “Інсайт”, яка займається просуванням і захистом прав ЛГБТ+ людей, популяризацією ідей фемінізму та гендерної рівності. І ратує за якнайшвидше ухвалення законопроєкту.
Однак не варто думати, що зміст законопроєкту №5488 – лише турбота про сексуальні меншини, гендерну рівність і фемінізм.
“Реалізація акта дасть змогу забезпечити захист прав осіб, відмінних за такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний та майновий стан, сексуальна орієнтація, ґендерна ідентичність, місце проживання, мова”, – написав у пояснювальній записці до законопроєкту тодішній міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.
Тобто ЛГБТ+ у переліку є, але в законопроєкті це далеко не головне.
Судити зможуть не за справу, а за слово
У принципі, законопроєкт №5488 – цілком прогресивний, у дусі європейських прагнень України.
“Головна проблема, на розв’язання якої спрямований цей документ, полягає в необхідності уніфікації термінології, пов’язаної з використанням терміна “нетерпимість”. Взагалі в багатьох українських кодексах і деяких законах це поняття наявне, але потрібен єдиний закон, який усе об’єднає. І відповідатиме Європейській хартії. Власне, це одна із вимог для вступу України до Євросоюзу”, – пояснює OBOZ.UA юристка, колишня директорка Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги Наталка Костишин.
Але постає резонне запитання – а чому частина українського соціуму боїться ухвалення законопроєкту №5488 і вважає його “кінцем усіх свобод”?
Уся заковика в запропонованих змінах до статті 161 Кримінального кодексу України “Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та інших ознак”.
“Зараз за цією статтею умисні дії, спрямовані на розпалювання ворожнечі та ненависті за різними ознаками, караються штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних податком мінімумів або обмеженням волі на строк до 5 років. А у законопроєкті передбачається, що такі самі покарання будуть за публічні заклики. Тобто розумієте різницю? Одна справа – ти зробив щось конкретне, а інша – написав, наприклад, щось у фейсбуці”, – каже Наталка Костишин.
На її думку, ухвалення законопроєкту в такій редакції дійсно порушує свободи громадян. І його можна порівняти з сучасною російською практикою, коли за пост у соціальних мережах можна отримати реальний термін років на десять.
Одним словом, законопроєкт № 5488 бажано ухвалити за основу якнайшвидше – тим паче, що він все одно нам потрібен для вступу до Євросоюзу. А до другого читання все необхідне варто буде виправити. Аби ми не стали схожими на росіян.
