Минулого тижня президентка Молдови Мая Санду заявила, що Росія може відправити в Придністров’я до 10 тисяч солдатів під виглядом цивільних осіб. Причому використовуючи для своїх силовиків прикриття – цивільні рейси і дипломатичні паспорти. Але якщо загрози з боку Росії тільки зростають, чи не має сенсу вирішити першопричину – зачистити анклав? І якщо так, то чому Україну може зацікавити допомога Молдові в цьому питанні?
Відео дня
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи “Інформаційний спротив”.
Слова президентки Молдови про загрози з боку російських силовиків, які під виглядом цивільних проникають у Придністров’я, фактично підтвердив секретар Вищої ради безпеки республіки Станіслав Секрієру. Він нагадав, що Росія “не потребує солдатів у формі” – для гібридної війни достатньо людей “у джинсах”, як це робилося за часів СРСР.
У самій же Росії неодноразово лунали заклики до силової зміни влади в Кишиневі шляхом залучення свого ресурсу в Придністров’ї. Крім того, саме Росія є спонсором і покровителем практично всієї проросійської “опозиції” в Молдові, яка регулярно дестабілізує країну.
У 2022 році російське командування розглядало сценарій подвійного удару по Одеській області за допомогою десантної операції на узбережжі області та наступом із території Придністров’я. І незважаючи на повний провал десанту на Одесу у 2022-му, сама ідея використання “ПМР” як майданчика для удару по області досі жива в похмурих надмізках Генштабу ЗС РФ.
Власне, загрози від Придністров’я виходять як для Молдови, так і для України. Адже дестабілізація сусідньої країни і за найнегативнішого сценарію силове захоплення влади проросійськими силами в Придністров’ї – це вже пряма загроза для нас у короткостроковій перспективі. І силове вирішення проблеми з “ПМР” невідворотне. Але, ось у тому-то й річ, що власних сил Молдові недостатньо для вирішення цієї проблеми, і без допомоги їй не обійтися.
А хто, не маючи жодних зобов’язань перед якимись політичними і військовими союзами, альянсами, міг би допомогти Молдові в цьому питанні? Звичайно ж, це не Румунія.
Але перш ніж перейти до доволі прозаїчних висновків, слід для початку відповісти на запитання, що собою являє російський контингент і незаконні збройні формування в “ПМР”, а також навіщо це нам потрібно?
Контингент ЗС РФ і НЗФ у “ПМР”
Контингент у Придністров’ї слід розділяти на російське угруповання ОГРВ і придністровські незаконні збройні формування.
Чисельність російського контингенту там становить у межах 1 700 осіб. А от НЗФ на території Придністров’я – близько 7,5 тисяч особового складу або, умовно кажучи, 9-11 батальйонних тактичних груп (БТГр).
Незаконні збройні формування “ПМР” з 2022 року перебувають у бойовій готовності “постійна”, а російське угруповання несе службу в посиленому режимі. Місцями їхнього основного зосередження є два об’єкти в Придністров’ї:
– 1411-й склад зберігання артилерійських боєприпасів (с. Ковбасна), у надрах якого на зберіганні розміщено до 22 тисяч тонн боєприпасів, більша частина з яких перевищили граничні терміни зберігання;
– аеродром “Тирасполь”.
Місця дислокації за підрозділами в оперативної групи російських військ є:
– 82-й ОМСБ (м. Бендери);
– 113-й ОМСБ (м. Тирасполь);
– 540-й окремий батальйон управління і МТЗ (м. Тирасполь);
– 450-й військовий госпіталь (м. Тирасполь);
– відділення російської військової прокуратури і відділення військової контррозвідки ФСБ РФ (м.Тирасполь).
Щодо незаконних збройних формувань “ПМР”, то їхня комплектація має такий вигляд:
Танки – близько 11 боєздатних ОБТ модифікацій Т-64Б/БВ і Т-72. Близько 30 танків Т-64Б/БВ, Т-72 і Т-55 у небоєздатному стані;
ББМ – близько 150 бойових машин типів БМП-1/2, БТР-607080, БРДМ-2 і МТ-ЛБ, частина з яких у небоєздатному стані з неможливістю проведення ремонту;
ствольна артилерія – близько 60 одиниць, у складі 122-мм гаубиць Д-30, 85-мм дивізійних гармат Д-44 і 100-мм протитанкових гармат МТ-12.
РСЗВ – близько 20 одиниць у складі 122-мм БМ-21 “Град”/ВВ-21.
Виходячи з кількості боєздатної або ж якщо взяти загальну кількість техніки, то висновок один: підрозділи НЗФ “ПМР” не мають повної, бойової штатної комплектації.
А тепер відповімо на запитання – навіщо нам взагалі витрачати час на “ПМР”?
Користь від зачистки Придністров’я
Щоб не виникло непорозуміння ситуації, спочатку поясню, що в односторонньому порядку Україна жодною зачисткою в Придністров’ї займатися не стане. Необхідний відповідний офіційний запит від президентки Молдови Маї Санду президенту України Володимиру Зеленському і тоді вже ухвалюватиметься рішення щодо проведення подібної операції.
Тобто виключно на офіційному рівні, а не на характері залетіти в “ПМР” і влаштувати ревізію на Ковбасній. І ось тут саме час перейти до користі від зачистки Придністров’я.
По-перше – це безпека регіону. Зачисткою Придністров’я ми виріжемо апендицит “русского міра”, що однаково турбує як Молдову, так і Україну. З метою контролю ситуації після цього, гадаю, доведеться залишити певний контингент для надання допомоги молдовським силам, але він буде значно меншим від тих сил і засобів, які та зона сковує ось уже четвертий рік в Одеській області.
Нагадаю, що в Україні таких зон сковування три – Придністров’я, кордон із Білоруссю і кордон із Росією. Там знаходяться сили і засоби, необхідні для випередження загроз з потенційно небезпечних ділянок кордону. І якби не ці зони, відповідні сили могли б бути спрямовані на посилення ділянок фронту.
Тому перший плюс більш ніж очевидний.
По-друге – Ковбасна. Там на складах наразі перебуває від 19 до 22 тис. тонн боєприпасів різної номенклатури, від 152-мм і 122-мм пострілів для ствольної артилерії до 80-мм некерованих авіаційних ракет С-8 і ПТКР 9М113. Взяття цього об’єкта під контроль Сил оборони України надало б нам можливість забезпечити артилерійські підрозділи (і не тільки) боєкомплектом на 3 місяці і навіть більше безперервного ведення вогню.
Навіть той БК, що вважатиметься неліквідним, піде на переробку. Вже вибачте, а тротил скрізь і завжди в ціні!
Загалом, сам склад у Ковбасній уже є суттєвим приводом для того, щоб погоджуватися на операцію із зачистки Придністров’я, якщо такий запит надійде від офіційного Кишинева.
По-третє – полонені. Завдяки цій операції ми зможемо істотно збільшити обмінний фонд, причому не тільки рядовим складом, а й великою мережею представників російських ФСБ і ГУ ГШ ЗС РФ (ГРУ), які під виглядом цивільних оперують у Придністров’ї. А це, між іншим, переважно офіцерський склад.
Домовленості з Кишиневом для проведення такої операції можуть і, як на мене, мають носити саме такий характер: ми зачищаємо апендикс “русского міра”, ви ж передаєте нам контроль над Ковбасною, всю трофейну зброю і техніку ОГРВ і НЗФ, а також усіх полонених росіян.
Висновки
Проводити зачистку в Придністров’ї, як бачимо, важливо з цілої низки аспектів. Це і створення контрольованої зони безпеки, а не розсадника загроз, яким є “ПМР”. Це й отримання доступу до великого складу, багато чого з якого нам зараз дуже потрібно. Це і поповнення обмінного фонду. Причому чималою кількістю офіцерів граничної важливості, за яких можна почати вимагати “Азовців”, обмін яких саботує країна-агресор.
Для Молдови ж це повернення в законне поле території, яка понад три десятиліття була відторгнута і перебувала під впливом країни-окупанта. Так, це загрожує соціальними і політичними викликами, оскільки змінювати погляди більшості населення “ПМР” буде складно і навіть неможливо. А це створює передумови для посилення позиції “опозиції” і рішенням буде тимчасове позбавлення права голосу на виборах жителів Придністров’я. Загалом, аналогічні заходи ми змушені будемо застосовувати і в себе, коли будуть звільнені тимчасово окуповані території, особливо захоплені ще у 2014 році.
Але в будь-якому разі для Молдови це питання відновлення цілісності та стабілізація обстановки в регіоні, для нас – це всі вищеописані плюси. Справа за малим – “зелене світло” від Кишинева.
