В історії науки не так уже й багато українців-лауреатів Нобелівської премії, але вони є, і хімік та літератор Роалд Гоффман – один із них. Він народився в Україні та, попри те, що більша частина його життя пройшла за кордоном, називає нашу країну “обітованою землею свого серця”. Гоффман побував на батьківщині своїх предків: двічі – за Радянського Союзу і тричі – за незалежної України. За словами самого вченого, після здобуття незалежності країна, незважаючи на складну економічну ситуацію, змінилася на краще, а що ж до людей, то вони залишилися такими ж доброзичливими, як і завжди. Не дивно, що він бере близько до серця все, що тут відбувається. У 2013 році Гоффман підписав звернення вчених світу на підтримку Євромайдану, а в березні 2022 року залучив до листа на підтримку України більш ніж половину всіх нобеліатів, які живуть у світі, а це понад сто видатних учених.
Відео дня
Щасливий порятунок
Роалд Гоффман (батьки назвали його на честь знаменитого мандрівника, підкорювача Південного полюса Руаля Амудсена) з’явився на світ 18 липня 1937 року в місті Золочів, яке на той час входило до польського Тарнопольського воєводства (нині воно розташоване на території Львівської області в Україні) в єврейській родині. Його батько Гілель Сафран, випускник Львівського політеху, був інженером, мати Клара Розен – вчителькою. Через два роки після народження хлопчика Золочів увійшов до складу Радянського Союзу, що дуже не сподобалося його батькам – за спогадами самого науковця, вони не хотіли жити за “збоченого комунізму”. Але головні випробування були у сім’ї попереду: з приходом фашистів вони – через свою національність – опинилися в гетто, звідки їх перевели до трудового табору.
Розуміючи, що найімовірнішим сценарієм для його сім’ї є смерть, батько Роалда наважився на відчайдушний крок – він вирішив організувати дружині та синові втечу. Йому вдалося вивезти не тільки своїх близьких, а й ще кількох людей, а сам, повернувшись до табору, намагався допомогти іншим арештантам, але його схопили і – “за організацію масової втечі” – розстріляли. Роалд із матір’ю не змогли б утекти далеко, і, найімовірніше, на них чекала б незавидна доля, якби директор школи в сусідньому із Золочевом селі Унів Микола Дзюк не сховав їх на горищі свого будинку. У таких нестерпних умовах Клара та Роалд прожили півтора року, але вони вижили, і це було головним.
Через багато років, ставши світовою знаменитістю, Роалд домігся того, що їхнього рятівника та його дружину Марію визнали праведниками народів світу – такого звання удостоювалися неєвреї, які рятували євреїв за часів Голокосту. Після втечі німців сина з матір’ю переселили до Польщі, де його мати Клара знову вийшла заміж. Павло Гоффман став для Роалда другим батьком, він усе життя ставився до хлопчика як до рідного сина. З Польщі сім’я почала довгий шлях до Нового світу: спершу вони перебралися в Чехословаччину, потім в Австрію та Німеччину й, зрештою, США.
Успіхи в навчанні та щастя в іншому житті
Коли вони опинилися в Нью-Йорку, Роалду було одинадцять років. Хлопчик дуже швидко вивчив англійську мову та вступив на навчання до престижної школи Stuyvesant, яка славилася і славиться тим, що створювала здібним дітям чудові умови для розвитку їхніх талантів, недарма з неї вийшли найвідоміші в США юристи, математики, фізики, хіміки, зокрема – 14 (!) лауреатів Нобелівської премії. Гоффман не відразу зрозумів, чим саме хоче займатися в житті, – він досягав успіху як у точних, так і в гуманітарних науках. У Колумбійському університеті, до якого Роалд вступив після закінчення школи, він вивчав медицину, у свій час хотів змінити її на історію мистецтв, але незабаром усе-таки зосередився на хімії. Саме за цим напрямом Гоффман навчався в аспірантурі Гарвардського університету, а потім отримав стипендію від групи квантової хімії та відвідував заняття на острові Лідінг, поруч зі Стокгольмом. Там він зустрів офіс-менеджерку Єву Бйор’єссон – через рік, попри протести батьків Роалда, молоді люди одружилися.
“Корумпованість комуністичного режиму” та “безпросвітна бідність”
Коли Роалд сказав батькам, що збирається їхати на стажування до Радянського Союзу, вони жахнулися. Особливо сильно непокоїлася мати, яка вважала, що якщо її син народився в СРСР, його одразу ж заберуть до армії, але Гоффман, який задовго до цього набув громадянства США, почувався так спокійно, що не тільки вирушив до “імперії зла”, а й узяв із собою дружину. У Москві йому вдалося попрацювати зі знаменитим вченим – до речі, теж народженим на території України, в Криму, – фізиком-теоретиком, академіком Української академії наук Олександром Сергійовичем Давидовим. Гоффману пропонували залишитися в Радянському Союзі, де обіцяли завидні умови для роботи, але він відмовився. Причиною того, чому він вважав за краще повернутися до США, учений називав “корумпованість комуністичного режиму на всіх його рівнях” і “безпросвітну бідність”, у якій живуть радянські люди.
“Ми перенесли деякі ідеї з фізики в хімію”
Повернувшись до США, Гоффман не тільки став щасливим батьком двох дітей – сина, якого назвали на честь його батька, Гілель Ян, і доньки Інгрід Олени, – а й захистив докторську дисертацію. Його науковим керівником був відомий хімік Вільям Нанн Ліпскомб. У Гарвардському університеті він працював асистентом Роберта Вудворда, разом вони сформулювали “правило Вудворда – Гоффмана”. Його зміст у доступній для тих, хто не має стосунку до науки, формі Роалд пояснював так: “Ми перенесли деякі ідеї з фізики в хімію, застосувавши їх до органічних реакцій, що дало змогу зробити процес створення деяких молекул більш легким”. Саме за це відкриття Роалд Гоффман отримав Нобелівську премію, яку по праву мав розділити з ним Роберт Вудворд, але він помер за два роки до цього, а престижною нагородою відзначають тільки живих. Про те, що став нобелівським лауреатом, Гоффман дізнався з ранкового випуску новин, коли лагодив пробите колесо свого автомобіля – в його гаражі працювало радіо. Він одразу ж кинувся додому, щоб зателефонувати матері й розповісти їй про те, що трапилося. Єдине, що затьмарило їхню спільну радість, – смерть його вітчима Павла Гоффмана, якого не стало за два дні до цього.
Не наукою єдиною
Треба сказати, що не тільки наука становить сферу інтересів Гоффмана – дається взнаки і його тяга до мистецтва. Він пише вірші – світ побачили вже п’ять його поетичних збірок, і п’єси, які перекладені кількома мовами – їх ставлять у театрах різних країн світу, і навіть твори філософського характеру.
