Фото: Десантно-штурмові війська ЗСУ
Згадане відео демонструє одну з причин повільного просування – мінні поля.
Історія питання: втрати армії США на мінах у корейській війні – 50% від загальних втрат, у в‘єтнамській – близько 70%, «мінна війна» моджахедів на гірських дорогах Афганістану проти армії СРСР – до 67% радянських втрат, особливо на початку бойових дій.
Теорія питання: нормативна щільність мінного поля – на 1 км фронту мінного поля ставлять 750-1000 протигусеничних мін або 300-400 протиднищевих або 2000-3000 шт. фугасних протипіхотних або 100-300 шт. осколкових. Часто – разом всі типи. Наші сапери кажуть, що дуже часто трапляються ділянки, де одна міна встановлена на 1 м2 місцевості. Це оверщільно і пекельна робота для тих, хто розміновує. Це також дуже складно для підрозділів, що долають мінне поле.
Практика питання: для пророблення проходів у мінних полях використовують різні способи. Один з них – танки з мінними тралами КМТ-7 та КМТ-8. Ми готувалися до війни та за період з 01.01.20 по 01.01.22 списали на металобрухт 85 мінних тралів КМТ-7 (хотілося б почути офіційну думку МО з цього приводу). Водночас у січні 2021-го Сухопутні війська проводили навчання за протимінною тематикою та практично використовували танкові мінні трали. Також є машини для дистанційного пророблення проходів (УР-77 «Метеорит», переносна установка УР-83п, машина M58 MICLIC, надана союзниками). Ну і ручне розмінування, звісно. Для розуміння останнього наведу такий факт: коли в 1990-х комерційні сапери розміновували Балкани, то норма була 2 м2 на добу на одного сапера. Ліси поблизу Вуковара в Хорватії не розміновані й досі, просто стоять таблички «Прохід заборонений. Міни». І все.
Фото: twitter.com/UAWeapons Американська M58 MICLIC на службі ЗСУ.
Наступ. Легко не буде
Власно, про розвиток наступу на Запоріжжі.
Наші наступають на трьох напрямках:
Степове – Мелітополь (звільнені Степове, Лобкове, П’ятихатки, тривають бої у Жереб’янках) Оріхів – Токмак (звільнені Новопокровка, Лугівське, тривають бої у Роботиному) Велика Новосілка – Бердянськ (звільнено Новопіль, Нескучне, Новодарівку, Благодатне, Макарівку, тривають бої у Приютному, Старомайорському, Новодонецькому, Урожайному, 5 липня майнуло повідомлення, що Урожайне звільнили).
Перебіг подій виглядав приблизно так:
Степове – Мелітополь: закарпатські гірські стрільці 30 червня подолали смугу забезпечення 429-го мсп 19-мсд 58 армії в районі П’ятихаток та почало пробиватися до Жереб’янок. Там по дорозі десь 1,5 км. Нагнітають вони там нормально, тому вороже командування занервувало та частину підрозділів своєї 810 бригади морської піхоти ЧФ РФ з Василівки перекинуло в Мирне і явно задумало контратаку у лівий фланг закарпатцям. 2 липня штурмовики увійшли до Жереб’янок та зав’язали бої у населеному пункті, вночі відбили потужну контратаку противника, наступного дня – ще одну. Всі резерви, котрі почали рухатися між Василівкою та Мирним, гірська піхота обнулила артилерією. Досвід Дебальцевого. Щоб якось посилити 429 полк, сюди прибули два «добровольчі батальйони», укомплектовані колаборантами з Криму та Запоріжжя, «Крим» і «Судоплатов» відповідно.
Фото: facebook.com/14ombr
Наступ. Жорна мелють
Зараз по противнику відомо таке: у першому ешелоні – 429-й полк (від південно-західної частини с.Кам’янське до району с.Жереб’янки), 125-й мсп 1-го АК (с. Долинка та с. Мирне), 32-й загін БАРС (с. Лугове), залишки батальйону «Шторм-Осетия» (в районі північно-східніше с. Грозове), у другому ешелоні – 810-а обрмп ЧФ (по рубежу Верхня Криниця – Лісне), 95-й мсп (с. Грозове), 4-а військова база (між с. Грозове та с. Долинка), «добровольчий» батальйон «Алания» (північніше с. Гладке).
Оріхів – Токмак: сформована на початку війни 65-а бригада з початку липня рухалася від Великої Новосілки на південь і південний захід, а противник намагався зупинити її та утримати Роботине та Вербове. Тактична ситуація в районі Новопокровки для противника постійно ускладнювалася, хоча він продовжував утримувати південну частину села та тримав оборону на ділянці Новокарлівка – Новопокровка. Успіху не досягнув та був відкинутий майже на 3 км. Наші порушили стійкість ворожої оборони вздовж північного берегу р. Конка на напрямку Лугівське – Українське.
2 липня наша піхота атакувала російські позиції поблизу Роботиного і захопила першу російську лінію оборони на захід від населеного пункту. Того ж дня підрозділи Сил оборони атакували 38-му омсбр 35-ї армії противника в Новопрокопівці, і так завзято, що командування агресора змушене було перекинути до південної частини села підрозділ 45-ї бригади спецназу ПДВ ЗС РФ. Наступного дня 65-а атакувала в напрямку Новоданилівка – Роботине, захопила опорні пункти 38-ї омсбр ворога біля Лугівського і просунулася в напрямку Роботиного, з околиць якого вибила підрозділи 291-го мсп 42-ї мсд та примусила їх перейти до оборони у межах населеного пункту.
Фото: Сухопутні війська | UA Land Forces
Козаченьки десять днів як встали. Проміжний фініш
Дещо східніше наша 38-а бригада морської піхоти просунулася в напрямку Новопрокопівки, завдавши удару на стику оборони 3-го загону БАРС та 70-го мсп 42-ї мсд противника. Гарно розвідка морпіхів попрацювала, знайшла прогалину. 1430-й мсп ТрВ противника в Новопрокопівці був посилений підрозділами 22-ї бригади спецназ. 3-й загін БАРС у цих боях втратив боєздатність та був виведений в ту саму Новопрокопівку. Туди ж з с. Копані перемістився 249-й моторизований батальйон росгвардії «Ахмат-Юг», котрий поки участі в боях не брав та переміщається глибше в тил у міру просування наших військ. Позиції в с. Копані зайняли залишки 291-го мсп, загін ПВК «Царские волки» (сформована Роскосмосом) та 11-го загін БАРС.
Про противника знаємо наступне: у першому ешелоні – 291-й, 70-й, 503-й мп, 2-га, 45-а обрСпП, 417-й розвідбат (с. Вербове), 3-й загін БАРС, загін ПВК «Царские волки» (с. Копані), у другому – 1430-й мсп ТрВ (Новопрокопівка), 249-й батальйон «Ахмад-Юг» (позиції між с. Копані та с. Новопрокопівка), 11-й, 14-й загони БАРС.
Велика Новосілка – Бердянськ: війська угруповання «Таврія» досягли часткового успіху на рубежах Левадне – Приютне та Старомайорське – Рівнопіль. Наступні пару днів противник відбивав атаки «Таврії» поблизу Рівнополя. 3 липня наші продовжили успішні наступальні дії на Старомайорському, Новодарівському і Приютненському напрямках. У районі Старомайорського ефективно діє 47-а артбригада Сил оборони. 37-ма та 60-а бригади противника відбивали атаки підрозділів «Таврії» поблизу Макарівки, Урожайного, Приютного та Старомайорського. «Таврія» дещо натисла і наступного дня противник силами 37-ї, 60-ї та 136-ї бригад безуспішно намагався утримати свої позиції навколо Урожайного, щоб не допустити подальшого просування передових підрозділів «Таврії» в напрямку на Керменчик. У результаті бою наші війська увійшли до Урожайного з півночі, вийшли на північну околицю Старомайорського, просунулися на Керменчик в обхід Новодонецького, що виявилося несподіваним для противника. Наші прорвалися на західну околицю Приютного.
Фото: скрін відео Українські військові звільнили Благодатне Донецької області
Скальпи над півднем
По противнику – таке: у першому ешелоні діють підрозділи 336-ї бригади морпіхів з Балтики (Приютне), 394-й мсп відведений в район Володине, 60-а омсбр (Старомайорське), 136-а омсбр (Урожайне та Завітне Бажання), 37-а омсбр (Новодонецьке – Керменчик), у другому – 40-а обрмп ТОФ, 131-й мсп 1-го АК, рештки 394-го мсп, 71-й мсп (Старомлинівка), окремий батальйон «Каскад» (колишні донецькі менти).
З усього цього ми бачимо, що за тиждень наші просунулися на 1,5-3 км. Це дуже повільно і дуже складно. Крім мін, розгалуженої системи оборонних позицій, що уповільнюють просування наших, є і інші непомітні широкому загалу нюанси операції.
Як наші, так і зарубіжні фахівці зазначають, що командувач угруповання військ «Таврія» генерал Тарнавський застосовує цілком асиметричний підхід до ведення операції – зберегти якомога більше життів українських бійців, забрати якомога більше ворожих життів і все це оплатити низьким темпом просування. Це далеко не гірший вибір стратегії з огляду на співвідношення українських мобілізаційних ресурсів та російських. У жодному разі низький темп не є ознакою тупиковості ситуації і тим більше неспроможності України відновити свою територіальну цілісність на цих теренах.
Фото: тг-канал Сирський Схід сонця над Бахмутом
Війна за ініціативу
Ще одна причина низького темпу просування – величезна кількість військ противника. Зараз у Запоріжжі проти нас воюють 58-а і 49-а армії, 22-й армійський корпус Південного округу, 5-а, 35-а, 36-а та 29-а армії та принаймні, частина військ 68-го армійського корпусу Східного округу. Для розуміння масштабів: РФ має 12 армій та у складі берегових військ флотів – 4 корпуси, тобто у степах Приазов’я задіяні 5 армій з 12 та 2 корпуси з 4. Фактично половина Сухопутних військ та половина берегових військ флотів агресора вчепилася в Запорізьку область.
Про красиве. Одною з прикрас цієї операції є те, що командування противника впродовж місяця не може зрозуміти, а де ж генерал Тарнавський завдає головного удару. Все це призвело вже до витрачання противником практично всіх своїх оперативних резервів ще на етапі боїв за передові позиції (попереду ще – бої за утримання головного оборонного рубежу і контрудар). Картина така: противник задіяв вже свої 5-у армію (127-а мсд, 60-а омсбр – на Бердянському напрямку, 57-а омсбр – на Бахмутському), 35-у армію (38-а омсбр – Луговське, 64-а омсбр – північніше Пологів, 69-а обрп – на північний захід від Пологів), 36-у армію (37-а омсбр – Кремінчик, 5-а отбр – південніше Кремінчика). Незадіяною залишається лише 29-а армія, котра має у своєму складі лише одну загальновійськову бригаду – 36-у омсбр і одну артилерійську. Тобто армія – менше ніж нормальна дивізія.
З розмов з союзниками по курилках відомо, що вони відзначають проблеми взаємодії, насамперед на рівні бригад. Хоча з європейських курилок картина виглядає дещо інакше, ніж зі штабних бліндажів у Запорізькій області. Цю думку не слід скидати зі столу, взаємодія – дуже складна річ, ми ніколи це питання до пуття не доводили. Ні на навчаннях, ні в боях. Дуже рідко, коли всі актори на одному полі бою чітко розуміють сусідів та партнерів, і чим вищий рівень поля бою (тактичний, оперативний, стратегічний), тим складніша взаємодія.
Підсумовуючи викладене, згадаю голову Військового комітету НАТО адмірала Боба Бауера, котрий 3 липня повідомив, що «українські сили правильно діють, обережно та уникають великих втрат у контрнаступі». Він також зауважив, що контрнаступ є складним через міни та інші перешкоди на глибині до 30 км на окупованій Росією території.
Фото: Генштаб ЗСУ
«Кожен день, кожен метр дається кров’ю». Інтерв’ю Валерія Залужного The Washington Post
Нам слід розуміти, що для знищення всіх збройних сил окупанта нам доведеться провести багато таких операцій, повільних, кривавих, запеклих, тягучих, десь взяти ще більше навчених, підготовлених та екіпірованих бригад, ніж зараз звільняють наш Південь, та витратити десятки мільйонів снарядів. І ось саме це слід державі Україна донести до союзників.
Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
