Фото – facebook.com/obolonfc
Срібний призер Першої ліги – київська Оболонь – спровокує чималі суперечки статистиків. Чому? Все просто: у цього клубу непроста історія. Фактично він був створений у 2013 році як нова юридична особа (Оболонь-Бровар) після краху колишнього ФК Оболонь. Але при цьому для любителів футболу це логічне продовження клубу, створеного в 1992 році.
Читайте також: Прем’єр-ліга вітає: ЛНЗ (Черкаси)
І звідси – важлива суперечка: вважати ФК Оболонь (2013) дебютантом УПЛ чи клубом, який продовжує оболонську історію та повертається в Прем’єр-лігу? Готуйтеся, ця священна війна істориків, статистиків і тих, хто їм співчуває, буде переслідувати вас увесь найближчий рік. А ми, не влізаючи в ці хащі, просто розповімо про команду, яка стала найкращою за співвідношенням «ціна/якість» і створила маленьке спортивне диво.
Читайте також: Будківський, Груша, Тищенко, Грицук, Галата та вся збірна сезону Першої ліги 2022/23
Що за команда виходить у Прем’єр-лігу? Хто ключові – відомі та невідомі – творці цієї історичної звитяги Оболоні (Київ)? Розбираємося разом на Sport Arena.
Хто вони, в принципі, такі?
Це заводчани: з часу, коли перший президент Сидоренко передав правління Слободяну, пивоварний концерн «Оболонь» опікується однойменним клубом. Що, в принципі, дуже логічно.
Як вони дійшли до цих висот?
Все починалося з ДЮСШ «Зміна», яка випустила немало юних гравців – серед них багато майбутніх оболонських зірок. Президент Сергій Сидоренко фінансував створення дорослої команди та її вихід на всеукраїнський рівень, а в 1999 році підключив до фінансування концерн «Оболонь». Олександр Слободян відтоді незмінно був верховним керівником клубу (президентом, а на час роботи в Верховній Раді – почесним президентом). Коли в 2012 році внаслідок конфлікту з тодішніми директорами клубу попередня Оболонь наказала довго жити, Слободян створив Оболонь-Бровар і з аматорських змагань, нижчих ліг повернув її в еліту вітчизняного футболу.
Хто це все підтримав і фінансував?
Президент концерну «Оболонь» – Олександр Слободян. Почесний громадянин низки міст, включаючи столиці. Очільник великої компанії, яка виробляє пиво та безалкогольні напої та має заводи й дочірні підприємства по всій Україні. При цьому – футбольна людина. При ньому було створено та реконструйовано стадіон, базу, тренувальні зали. Із Оболоні вийшли збірники. Заводська команда вкотре виходить в еліту вітчизняного футболу.
Олександр Слободян. Фото — fc.obolon.ua
Директор ФК Оболонь (Київ) Олександр Різниченко здійснює безпосереднє керівництво клубом. Він – один із давніх оболонців, які пройшли великий шлях із цим клубом. Фактично від першого дня рестарту Оболоні-Бровар він очолює практичну роботу в клубі, який вийшов із аматорів в УПЛ.
Хто розвиває футбольну сторону?
Більшість тренерів Оболоні – це колишні гравці київської команди. Наразі футбольний блок клубу ‒ це спортивний директор Олег Мазуренко, головний тренер Валерій Іващенко, асистент тренера Олександр Антоненко, тренер воротарів Денис Шапочніков, тренер-селекціонер Андрій Корнєв. Усі вони успішно грали за Оболонь на різних рівнях, та й тренерську роботу розпочинали саме тут. Оболонь дає можливість розвиватися: скажімо, Микола Михайлов спочатку був у прес-службі клубу, працював диктором, а тепер він тренер-аналітик у штабі й продовжує розвиватися.
Зазвичай Оболоні дорікають за надмірну «зацикленість» на своїх кадрах – їх часто міняють один на одного, фактично більшість часу за ці роки команду очолювали місцеві кадри (Солдатов, Мазуренко, Іващенко). Проте що ж поробиш, якщо вони значно успішніші, ніж запрошені тренери? При тому, що Оболонь не запрошує статусних, дорогих гравців, можна тільки захоплюватися кадровою роботою тренерського штабу, який вгадав з багатьма футболістами і зібрав склад, який виявився успішнішим значно краще вкомплектованих Карпат і ЛНЗ. Це дійсно маленький спортивний подвиг.
Валерий Иващенко, uafc.org.ua
Президент клубу Олександр Слободян теж має свою думку й активно бере участь у футбольній роботі клубу. Прямо під час матчу ви можете почути його зауваження щодо гри, кадрів, суддівських рішень. Багато хто жартома називає його не лише керівником клубу, а й керівником тренерського штабу.
Хто ‒ зірки нинішньої Оболоні?
Парадокс полягає в тому, що це команда без зірок. Це й рятувало киян, коли прямо під час сезону численні травми викошували гравців, особливо боляче вдаряючи по захисту та опорній зоні. Універсалізм, різноплановість і скромність цих футболістів дозволила витягнути складний сезон. Говоримо саме про хороші якості всього колективу ‒ ця старанність, ретельність, командність були факторами, без яких неможливим був би результат вище очікувань. А за підбором гравців, загальнокомандним досвідом і оціночною вартістю Оболонь була нижче, як мінімум, двох фаворитів сезону, яким пророчили медалі.
Кого можна називати зірками, лідерами команди?
Такі були в кожній лінії.
Скажімо, воротар Назарій Федорівський ще на початках Оболоні-Бровар видав фантастичний матч на Кубок України проти Шахтаря. «Гірники» в друголігової команди виграли тільки з мінімальним рахунком, Луческу особисто видавав компліменти вчорашньому школяреві. Назарій в порядку – виграв конкуренцію в досвідченого Кичака, провів цілісний турнір. Особливо сильно грав проти Полісся, Карпат, ЛНЗ. Це все-таки ознака класу.
У захисті були проблеми. Через травми багато пропустили обдаровані, статусні гравці – Осман, Лук’янчук, Бородай. Останній взагалі кар’єру закінчив у 30 років! Тому важливо було мати гравця, спроможного закрити кілька позицій. Це був Дмитро Фатєєв, який колись подавав надії в Зірці та непогано грав за Кривбас. От він якраз міг закрити будь-яку точку – фланги, центр. Поки хлопці пропускали через травми й дискваліфікації, він лишався стабільним.
Віталій Груша фото fc.obolon.ua
В середній лінії фантастичний сезон провів 29-річний Віталій Груша. Багато що говорило проти нього – він пізно вийшов із аматорів, довго грав за Агробізнес. Це гравець, якого ще треба вміти розкрити, тактично вбудувати в команду. Іващенко зміг – і Груша забив шість м’ячів і віддав чотири гольові передачі. Багато важливих результативних дій в його активі.
У нападі хочу віддати належне ветерану Олександру Батальському. В 16 матчах він провів лише 464 хвилини, проте оформив 7 результативних дій (6 голів і 1 асист). Молодим Краснопіру та Єрмоленку було чого в нього повчитися. На мою думку, треба йому дати шанс пограти в УПЛ, де він колись вважався дуже перспективним ще в старому Арсеналі.
Відзначу окремо трьох гравців.
Олександр Чернов починав нападником, у Волині-2 грав крайнім півзахисником, а в Волині – захисником. Оболонь сповна оцінила універсалізм молодого гравця. Йому зараз 20 років. Василь Сачко колись запевняв, що цей хлопець може дорости до збірної.
«Хвилеріз» Тарас Мороз отримав аж дві червоні картки, дещо не встигаючи за суперниками, але в цілому те, що його запросили з тернопільської Ниви, дуже посилило опорну зону Оболоні. Опорник старої школи – жорсткий, непоступливий, з підключеннями на стандарти. Бюджетне посилення, до якого не здогадалися (й потім кусали лікті) багато конкурентів.
Нарешті, Олег Слободян. Син президента клубу – старожил команди. Пройшов усіма щаблями. Трансфермаркт взагалі вважає, що він найдорожчий гравець клубу. При цьому його хейтять – мовляв, «блат». А от це і є несправедливість. Серед усіх дітей президентів, родичів власників Олег дійсно «найфутбольніший». У нього хороший удар, бачення поля. Він старанний – з ним рідко буває таке, як коли він не забив пенальті Епіцентру, і він першим це переживає. Звісно, важко й легко водночас бути батьком президента клубу. Проте добре, що Слободян-молодший не підводить батька, а навпаки заводить на інтерес до футболу. Це безцінно для кулбу.
Які їхні перспективи?
У Першій лізі (навіть у числі менш успішних конкурентів) було багато клубів, які платили значно більше. За співвідношенням «ціна/якість» це був топовий виступ Оболоні й досягнення вище очікуваного. Проте під УПЛ потрібно буде значно посилити склад. Поки що ми не можемо спрогнозувати масштаб цих змін, але, як мінімум, сім гравців (як під основу, так і під конкуренцію) підписувати варто. Особливу увагу варто приділити нападу, центру захисту, флангам, опорній зоні, конкуренції в воротарській ланці. Без масштабного посилення команда втратить багато часу в першій половині сезону й може суттєво відстати від конкурентів. Але є й інший аспект: якраз зіграність і згуртованість цього колективу може піднести неприємні сюрпризи суперникам.
