4 липня 1946 року минають трагічні роковини масштабного єврейського погрому у польському місті Кельце. Тоді, під час жорстоких подій, було вбито близько 50 людей, серед яких діти та вагітні жінки, ще понад 80 осіб отримали поранення.
Відео дня
Про це йдеться у Facebook-спільноті “Сторінки єврейської історії”. Зазначається, що приводом нападу на багатостраждальний єврейський народ стало зникнення восьмирічного Генріка Блашчика 1 липня 1946 року.
Через два дні хлопчик повернувся та заявив, що його нібито викрали євреї та планували вбити. Пізніше слідство встановило, що батько сам відправив дитину до села, де їй розповіли, що саме говорити.
Уже 4 липня 1946 року о 10:00 ранку в Кельце почалося насильство. У погромі брали участь численні особи, включно з тими, хто був у військовій формі. До полудня біля будівлі єврейського комітету зібралися близько двох тисяч осіб. Вони вигукували моторошні гасла, “Смерть євреям!”, “Смерть убивцям наших дітей!”, “Завершимо роботу Гітлера!”.
Близько полудня до будівлі прибули силовики на чолі з сержантом міліції Владиславом Блахутом. Вони роззброїли євреїв, які готувалися до оборони. Коли ті відмовилися виходити на вулицю, Блахут почав жорстоко бити їх рукояткою револьвера з вигуками: “Німці не встигли вас знищити – ми завершимо їхню справу”.
Розлючений натовп зламав двері та віконниці, увірвався в приміщення й почав розправу, використовуючи палиці, каміння й металеві прути. Серед убитих – троє єврейських солдатів, які мали бойові нагороди за службу Польщі, вагітна жінка та мати з немовлям. Ще приблизно тридцять осіб загинули внаслідок нападів на залізничному вокзалі.
Зі свого боку, католицька церква не доклала жодних зусиль для спростування поширеного міфу про так звані криваві жертвопринесення і не засудила криваві події в Кельце.
Примас Польщі Август Хлонд публічно заявив, що погроми не були вмотивовані расовою ненавистю, а якщо антисемітизм і мав місце, то, на його думку, відповідальність за це несуть “євреї, які нині займають керівні посади в уряді Польщі”. 9 липня 1946 року на лаву підсудних потрапили 12 осіб.
Уже 11 липня суд виніс вирок: дев’ятьох обвинувачених засудили до страти. Президент Польської Народної Республіки Болеслав Берут не застосував право помилування, і вирок було виконано – засуджених розстріляли.
Погром у Кельці став поштовхом до масової еміграції єврейського населення з Польщі. У травні 1946 року країну залишили 3,5 тисячі євреїв, у червні – 8 тисяч, а вже в липні, після трагедії, виїхали 19 тисяч осіб, а в серпні ще понад 35 тисяч.
У 1996 році, на 50-ту річницю погрому, мер Кельце вибачився від імені містян. А у 60-ті роковини, вшанування пам’яті загиблих відбулося на державному рівні – з участю президента та міністрів.
“Що можна додати…Вони пережили жах Голокосту. Дивом не згоріли у газових камерах таборів смерті. Уламки великих єврейських сімей. Вони поверталися додому, адже багато хто вважав Польщу своєю домівкою і після війни. І знову погром… Чоловіків та жінок, старих та дітей, викидали з вікон. А потім добивали залізними лозинами, кийками, молотками. Справа була зроблена. Польські євреї все краще розуміли, що їхня батьківщина вже не там, де пройшли дитинство і юність. Незабаром вони зробили свій вибір. Добре, що він у них був…”, – йдеться в повідомленні.
Через 60 років після кривавих подій, на колишньому будинку єврейської громади на вулиці Планти була встановлена пам’ятна дошка.
“Світла Пам’ять усім загиблим. Які пережили страшні дні катастрофи і загинули у мирний час…Який для євреїв рідко буває мирним”, – зазначено у повідомленні.
Як повідомляв OBOZ.UA, 2 липня президент Польщі Анджей Дуда підписав закон про встановлення 11 липня Національним днем пам’яті про поляків, загиблих під час Другої світової війни на Волині. Варто зазначити, що йдеться про польське трактування трагічних подій того періоду.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
