Занурення в архівні фотографії дозволяє побачити, яким був Кривий Ріг на початку XX століття, та розкриває маловідомі сторінки його історії. Ці унікальні чорно-білі знімки переносять нас у часи, коли місто стрімко розвивалося, перетворюючись на потужний промисловий центр.
Відео дня
Фотографії відображають не лише архітектуру та міські пейзажі, а й повсякденне життя мешканців, їхні заняття та побут. Розглядаючи ці світлини, які OBOZ.UA знайшов у спільноті “Криворізька старовина”, можна краще зрозуміти виклики та можливості, що стояли перед Кривим Рогом понад століття тому.
Це не просто зображення, а своєрідний візуальний літопис, що оживляє історію.
Історія Кривого Рогу у фотографіях
У 1817 році Кривий Ріг згадувався як частина військових поселень, а після їх ліквідації у 1857 році стає державним селом, центром Криворізької волості. До 1859 року тут налічувалося понад 3,5 тисячі жителів, і згодом до його складу увійшли сусідні поселення, такі як Інгулець та Гданцівка. Наприкінці 1850-х років місто почало розширюватися на правий берег Саксагані, що свідчить про його поступовий розвиток та зростання.
Друга половина XIX століття стала переломною для Кривого Рогу завдяки дослідженню його надр та відкриттю величезних покладів залізної руди. Важливу роль у цьому відіграв Олександр Поль, який у 1866 році виявив багаті родовища залізної руди у балці Дубова. Ці відкриття привели до заснування першого Саксаганського рудника у 1881 році та залучення іноземного капіталу. Будівництво Катерининської залізниці у 1884 році стало потужним поштовхом для розвитку міста, з’єднавши його з промисловими регіонами та сприяючи появі численних рудників, що належали різним металургійним товариствам.
На рубежі століть Кривий Ріг перетворився на лідера з видобутку руди, випередивши навіть Урал. До 1900 року в басейні діяло 79 рудників, а чисельність населення стрімко зростала, досягнувши до 1916 року майже 27 тисяч у самому Кривому Розі та близько 60 тисяч на території сучасного міста. Почалося активне будівництво багатоповерхових будинків, з’явилися бруковані вулиці.
Проте, попри промисловий прогрес, місто ще не мало централізованих водопроводу та каналізації. Водночас розвивалася соціальна інфраструктура: працювали лікарні, школи та навіть перші кінематографи, що свідчило про зростання культурного життя.
Початок XX століття приніс Кривому Рогу період політичної нестабільності та боротьби за владу. У січні 1918 року в місті була встановлена радянська влада, а шахти націоналізовані. Проте вже у лютому до міста увійшли австро-угорські війська, що діяли згідно з Берестейським миром.
Протягом 1919-1920 років Кривий Ріг кілька разів переходив з рук у руки, переживаючи період Директорії, денікінського режиму та остаточного встановлення радянської влади у січні 1920 року. Саме тоді Кривий Ріг отримав статус міста.
Після завершення воєнних подій почалося активне відновлення промисловості. Попри поширену наприкінці 1920-х років теорію про “затухання” Криворізького залізорудного басейну, що призвела до зменшення фінансування, Постанова ЦК ВКП(б) у 1930 році засудила цю теорію та дала поштовх до подальшого розвитку регіону.
У цей період було розпочато будівництво майбутньої “Криворіжсталі”, а також інших великих підприємств, таких як Криворізький коксохімічний завод. Проте, ці роки були затьмарені трагедією Голодомору 1932-1933 років, від якого загинули сотні мешканців міста. Розвиток інфраструктури включав запуск трамвайної лінії, створення нових районів та відкриття вищих навчальних закладів, що сприяло зростанню населення до понад 200 тисяч осіб до початку Другої світової війни.
Друга світова війна стала важким випробуванням для Кривого Рогу. З серпня 1941 по лютий 1944 року місто перебувало під німецькою окупацією. Перед відступом радянські війська евакуювали або знищили більшість промислового обладнання.
Під час окупації в місті діяли органи місцевої влади, окупаційні газети, а також відбувався Голокост, що забрав тисячі життів. Паралельно розвивався підпільний рух, як радянський, так і український національно-визвольний, який зіткнувся з репресіями обох тоталітарних режимів.
Після визволення міста у лютому 1944 року розпочалося масштабне відновлення, що стало основою для подальшого промислового зростання Кривого Рогу. Будівництво нових гірничо-збагачувальних комбінатів у повоєнний період надало місту нового імпульсу розвитку, перетворивши його на багатофункціональний промисловий центр, де наприкінці 1960-х років проживало понад півмільйона людей. У 1970-х роках місто відзначило своє 200-річчя, отримавши високі державні нагороди.
Після здобуття Україною незалежності Кривий Ріг продовжив свій розвиток як один з ключових промислових центрів.
Кривий Ріг активно розвивав свою інфраструктуру, проводив реконструкції об’єктів та дбав про збереження історичної пам’яті. У 2016 році відбулося масштабне перейменування топонімів, пов’язаних із комуністичним минулим, а з 2022 року розпочалася робота з перейменування об’єктів, що асоціюються з країнами-агресорами – Росією та Білоруссю.
OBOZ.UA раніше публікував історичні світлини з Кривого Рогу, що відкривали архітектуру міста.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
