Заслужений майстер спорту, п’ятиразовий чемпіон колишнього союзу, бронзовий призер Олімпіади-1976 (Монреаль, Канада), володар Кубка кубків і Суперкубка УЄФА (1975) Леонід Буряк продовжує розповідати про своїх партнерів, з якими разом провів не одну сотню поєдинків за київське «Динамо» і збірну.
Цього разу увага до Володимира Веремєєва.
Володимир Веремєєв
— У команді Володя був визнаним диспетчером. Він прийшов у «Динамо» з кіровоградської «Зірки». Там грав у нападі, багато забивав.
У Києві новачка перевели в півзахист. Гостре тактичне мислення, вміння чітко виконувати поставлені завдання зробили цього обдарованого виконавця буквально незамінним.
По-справжньому його грізною зброєю стали ювелірні передачі — різані, підкручені. Хавбек посилав м’ячі так, що вони якоюсь невимовною дугою облітали живу «стінку», заставали воротарів зненацька і йшли від їхніх рук після гарматних підступних ударів.
Володя ніколи не метушився, складалося враження, що м’яч прилипав до його ноги. Мій партнер був великим майстром точних передач на 30−40 метрів. Причому робив це з обох ніг.
Падав, вставав і продовжував грати
Веремєєв ніс велику загрозу для суперників. Намагаючись нейтралізувати незручного гравця, опоненти не обирали засобів для досягнення мети. Тому мужній динамівський півзахисник переніс не одну операцію.
Ми багато разів у жаху думали: ну це вже все, не вибереться! Але Володя падав і вставав, лікувався і знову повертався на поле, продовжував виконувати свою важку і дуже потрібну справу. Кутові в його виконанні сіяли паніку в обороні суперника.
Стоячи за воротами, він був на полі разом із нами
Веремєєв, на жаль, не зіграв у Базелі у фіналі Кубка кубків-1975, у якому нашим суперником був угорський «Ференцварош» із Будапешта. Дві жовті картки, які Володі показав іспанський рефері Санчесс Ібанья в півфінальній зустрічі проти ПСВ (Ейндховен), перетворилися на червону. Вилучення й автоматичний пропуск фінального поєдинку. Зрозуміло, наш товариш дуже переживав.
Він не захотів спостерігати за грою з трибуни, а якимось чином роздобув жилетку «Преса» і з фотоапаратом для початківців («Зміна»), стояв за нашими воротами. Думаю, протягом усього матчу він клацнув затвором лише кілька разів, не більше. А сам подумки був із нами на полі, у вирі боротьби.
Знімків колеги ми так і не побачили. Але головне була наша спільна яскрава перемога 3:0!
Веремєєв — один із найтитулованіших гравців київського «Динамо», за яке він зіграв 310 поєдинків. Він шестиразовий чемпіон країни, п’ятиразовий срібний призер, триразовий володар Кубка. З командою виграв Кубок кубків і Суперкубок УЄФА (1975).
Ось із таким чудовим майстром я виходив на поле в середній лінії «Динамо» (Київ) і збірної.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
