Ігор Кондратюк – один із найавторитетніших продюсерів шоубізу та телеведучий, що має стосунок до українського телебачення вже майже 40 років. Нині, за його словами, дуже вибірково ставиться до пропозицій інтерв’ю.
Відео дня
У розмові з ОBOZ.UA розповів про свої відчуття після завершення багаторічного конфлікту зі співаком Віталієм Козловським, зізнався, які стосунки зараз має з іншими колишніми підопічними, зокрема – Наталією Валевською, пісні якої теж належали продюсеру. Також згадав про свого кума, відомого російського телеведучого Андрія Козлова, з яким не спілкується з початку війни. А ще поділився подробицями родинного життя.
– Ігорю, наша розмова відкладалася через вашу поїздку до США на випускний доньки (Поліна отримала ступінь бакалавра зі спеціальності Aerospace Engineering в Arizona State University. – Ред.), що стала дипломованою фахівчинею з космічної інженерії. У тому, що вона обрала саме цей напрям, чия заслуга?
– У мене, як відомо, троє дітей, але лише донька пішла в цьому напрямку. Я три роки вчився на астрономії в університеті Шевченка, потім перевівся на загальну фізику і закінчив у результаті кафедру оптики твердого тіла. У школі вчитель фізики дозволяв мені забирати шкільний телескоп додому, і я захворів астрономією. А на якусь річницю “Караоке на Майдані” знімальна група програми подарувала мені телескоп. З того часу ми з доцею періодично дивилися на небо. Говорили багато про зорі, передивлялися документальні фільми на кшталт прекрасного серіалу каналу Discovery “Крізь кротову нору з Морганом Фріменом”. Що саме надихнуло Поліну на вибір професії, я не знаю, краще спитати у неї. Дочка навчається на “відмінно”, сильна риса її характеру – любов до навчання. І у школі, і в університеті вона максималістка.
– Розкажіть про своїх синів. Де вони зараз?
– Старший син, Сергій, служить у 46-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Пішов добровольцем у вересні 2023 року. Молодший поки що не служить – працює. Це все, що можу про них сказати.
– У минулому інтерв’ю нашому виданню ви розповідали, що бачитеся з дочкою лише двічі на рік. Їздите до неї влітку, зазвичай напередодні дня народження, а вона приїздить додому на новорічні канікули.
– Так, зазвичай наша поїздка відбувається в серпні, перед новим навчальним роком, але зараз закінчився четвертий рік її навчання в коледжі, вона випустилася – ми дуже хотіли розділити з нею цю радість. Але вже відбули, так би мовити, свою поїздку до неї цьогоріч. Тепер чекатимемо її на Новий рік.
– Які у вас враження від Америки? Що говорять там про Україну?
– Мені здалося, що ставлення ніяк не змінилося. Коли кажеш, звідки ти, піднімають великий палець: Україна – хоробра країна. Жодного негативу за ці роки не відчув, за час повномасштабного вторгнення – точно. У 2022 році, коли ми перетинали кордон, у міграційній службі нам з дружиною офіцер з контролю сказав: ми за вас. На мій погляд, більшість американців позитивно до нас ставляться. Наша донька навчається у Фініксі – столиці штату Арізона. На останніх президентських виборах тут перемогли республіканці, однак, наголошу ще раз – ми чули лише схвальні відгуки на свою адресу.
З кожним роком у США дедалі рідше можна почути російську мову. Може, нам так здається, але, найімовірніше, не здається. Складається враження, що Америка поступово очищається від росіян. Проте наскільки надовго збережеться така тенденція, сказати складно.
– Коли спостерігали днями за публічною суперечкою між засновником SpaceX Ілоном Маском та президентом США Дональдом Трампом, що відчували?
– Я жахнувся, коли Маск почав погрожувати вивести з експлуатації космічний корабель Dragon, який зараз є найбільшою гарантією виживання Міжнародної космічної станції. Це щось дуже дивне, але, з іншого боку, друге правління Трампа – це щось незбагненне, якась дичина. Його висловлювання, поведінка – все це дедалі більше скидається на політичний маразм. Мимоволі напрошується думка, що він, вибачте, скочується в деменцію. І це абсолютно негідно такої великої країни, як Сполучені Штати Америки.
На жаль, для нас це може мати сумні наслідки, особливо в контексті військової підтримки, яка й без того тримається на волосині. Я не стверджую, що українська влада – це ангели й що ми бездоганно ведемо міжнародну політику. Але з боку Трампа чуємо просто абсурдні заяви: то про Гренландію, мовляв, США налаштовані її “отримати”. То про те, що Путін – “хороший хлопець”, з яким нібито можна вести нормальні розмови, бо “він хоче миру”. Це такі нісенітниці, які важко навіть коментувати.
Нас це не стосувалося, але коли їхали в США, чув інформацію, що людей, що вперше в’їжджають до Сполучених Штатів, просять перевірити та почистити соціальні мережі від критичних висловлювань на адресу Трампа. Не знаю конкретних випадків, коли когось зупиняли чи повертали назад, але така інформація має місце. Навіть якщо це лише чутки, сам факт їх існування тривожить. Це може свідчити про зростання чутливості американської влади до публічної критики, особливо в контексті змін політичного курсу. Думка, що людину можуть перевіряти на лояльність ще до перетину кордону – таке більше нагадує практики тоталітарних режимів, а не країни, яка століттями асоціювалася зі свободою слова.
Хочу сподіватися, що агресивна політика адміністрації Дональда Трампа щодо мігрантів не зачепить українців.
– Відомо, що зараз у США проживають деякі з ваших колишніх колег – зокрема, Юрій Нікітін, з яким ви свого часу продюсували гурт “Авіатор”, а також Влад Яма, з яким пов’язує спільна участь у проєкті “Україна має талант”. Чи доводилося вам бачитися або спілкуватися з ними?
– Ні, не бачився, не зустрічався, не перетинався – у мене не було такої мети. Два попередні роки я їздив в Америку з благодійними “Караоке на Майдані”, зокрема був і в Маямі, але ні з ким із наших медіаперсон не перетинався.
– Ваш проєкт “Караоке на Майдані” – це суперпопулярний продукт, який успішно транслювався два десятиліття. Ви якось натякали, що, можливо, шоу ще повернеться. Чи є для цього шанси сьогодні?
– “Караоке на Майдані” як телевізійного шоу, поки триває війна, точно не буде. Але буде кілька благодійних версій – цього року, як і торік, проводиться фестиваль “Покоління”, у межах якого у трьох містах – Львові, Дніпрі та Києві – пройде благодійне “Караоке на Майдані”. І фестиваль, і моє “Караоке…” на ньому збиратимуть кошти для 3-ї штурмової бригади.
А от як регулярне телешоу – такого не буде. “Караоке на Майдані” – це передача про талановитих людей та легкий, безтурботний настрій на вулицях. А такий настрій просто неможливий під час війни – у будь-якому місті. Чи на моїй рідній Херсонщині, яка жорстко обстрілюється, чи у відносно спокійному Закарпатті. Тому я не планую повертати шоу, і, сподіваюся, ніхто інший – також. Окрім того, я принципово відмовляюся брати участь у будь-яких розважальних програмах. Я взагалі не сприймаю розважальне телебачення зараз. Можете назвати це старістю чи чимось іншим – мені байдуже. Під час війни мені таке не заходить.
– Знаю, що ви стежите майже за всіма пабліками, пов’язаними з Херсонщиною. Розкажіть, як, за вашою інформацією, зараз живуть люди в окупації?
– У нещодавній дискусії в соцмережі хтось написав мені, що окупація – це вибір. Мовляв, усі, хто хотів, могли виїхати. Але я не погоджуюся з цим. Особливо, коли йдеться про літніх людей, яким надзвичайно важко залишити нажите – те, що будували все життя. Це не вибір – це трагедія. Як там нині живеться? Люди переживають щоденне психологічне насильство. Навіть якщо немає фізичного утиску, ти кожен день, йдучи вулицею, бачиш ці триколори, військо окупантів, чужу поліцію, яку ніхто не просив приїжджати. Для мене така ситуація була б абсолютно неприйнятною. Я однозначно евакуювався б, бо не уявляю, як можна жити під ворогом. Я достатньо свідомий українець, щоб чітко розуміти: упродовж століть Україна зазнавала жорсткої антиукраїнської політики з боку Російської імперії.
Що стосується родичів на окупованій території, я з ними не підтримую контакти. Моя мама спілкується лише з найближчими, які там залишилися. Вони живуть по-різному: хтось втратив роботу, хтось продовжує працювати. Серед них немає тих, кого можна було б назвати колаборантами – переважно всі працюють на якихось другорядних роботах. Якщо людина, наприклад, була електриком і продовжує працювати за фахом, не вважаю це зрадою.
– Чи підтримували ви останніми роками зв’язок з кумом – російським телеведучим Андрієм Козловим, з яким грали у телевізійному клубі знавців “Що? Де? Коли?”? Готуючись до інтерв’ю, я з подивом дізналася, що він родом із Луганська.
– Ні, жодних контактів з ним не було. Так, він справді родом із Луганська, але виріс у Маріуполі, де потім викладав на кафедрі хімії Приазовського університету. І мене щиро здивувало, що бомбардування рідного міста залишилися для нього непоміченими. Взагалі багато з тих росіян, кого я вважав друзями, просто пристосувалися до нової реальності – і їм це вигідно. Мовчання дозволяє і далі робити якісь телевізійні програми, отримувати бюджети під них, зберігати комфортне життя. Я не настільки наївний, щоб вірити, ніби нічого не розуміють. Вони чудово усвідомлюють, що є такими самими співучасниками злочинів, як і російські військові, які принесли терор у Бучу, Маріуполь чи в інші міста і села України.
Однак, що можу вдіяти? Телефонувати їм і казати: “Ай-яй-яй”? Це безглуздо. Бог їм суддя. Я для себе зробив однозначний висновок: вони – свідомі рашисти. Зокрема мій колишній друг і кум Андрій Козлов. Для мене сьогодні не існує поняття “хороший росіянин”. Під це поняття хіба що потрапляють військові з Легіону “Свободная Россия”, що воює на боці України проти окупантів. Можливо, також ті, хто донатить на ЗСУ. Усі інші – ні. Назвати їх хорошими у мене не повертається язик.
– Коли ми з вами домовлялися про розмову, ви мимохідь зауважили, що принципово не даєте інтерв’ю деяким телеканалам – на знак протесту проти формату та змісту телемарафону. Чому для вас це настільки принципова позиція?
– Не дивлюсь телемарафон із трьох основних причин. По-перше, я категорично не погоджуюся з тим, що влада фактично ліквідувала опозиційні телеканали. Це було свідоме рішення, яке обурило багатьох притомних людей у країні. Маю на увазі, зокрема, “5 канал”, “Прямий”, “Еспресо”. Це був ганебний крок. По-друге, як показують незалежні моніторинги, на канали телемарафону практично не запрошують опозиційних політиків. Тих, хто раніше керував державою і, на мою думку, робив це якісніше за нинішніх очільників. Тих, хто має підтримку 25% виборців, якими нинішня влада, виходить, нехтує.
Відсутність дискусії – це свідома позиція влади. Бо ті, хто сьогодні в центрі ухвалення рішень, просто не люблять опонентів. Це така мініверсія авторитаризму: маленькі неосвічені наполеончики в дії. По-третє, мене обурює сам принцип фінансування марафону. Держава витрачає великі гроші на контент, який створюють приватні канали. Якщо приватник хоче робити новини під час повномасштабної війни – будь ласка. Але за власний кошт. Проте наразі цього не відбувається.
Я вважаю телемарафон інформаційно стерильним. І це проблема. Адже в країні живе багато людей із критичним мисленням і вищою освітою. І вони бачать, що ситуація в управлінні країною складна, а керівництво не завжди компетентне. Якщо при цьому з інформаційного простору прибирається будь-яка альтернатива – це виглядає як зневага до глядача. Саме тому я не даю інтерв’ю каналам, що входять у телемарафон (щоправда, іноді роблю виняток для суспільного мовника – телеканалу “Суспільне”). Хоча на початку, у перші місяці повномасштабного вторгнення, погоджувався. Але згодом зрозумів, що маю право на власну думку – і не бачу сенсу її маскувати.
– Ігорю, не можу не запитати в контексті останніх подій про Віталія Козловського. Для вас стало несподіванкою, що він раптом вирішив розрахуватися з усіма боргами перед вами?
– Так, для мене це було трохи неочікувано. Але, слава Богу, до Козловського повернувся розум. Вирішив розрахуватися – слава Богу. І перепросити, що взагалі створив цю ідіотську ситуацію. Тема закрита, я не хочу про неї і про нього більше говорити. І обговорювати думки інших людей про перебіг подій.
– Ви маєте на увазі коментар продюсера Михайла Ясинського, що публічний конфлікт із вами зіграв на користь Козловському та дав новий старт його кар’єрі?
– І його теж. Для мене історія з Козловським завершилась ще у 2012 році, коли він вирішив піти.
– А якщо він запропонував би вам поновити стосунки? Ви б погодились?
– Є такий вислів: “Життя не варто витрачати на невдячних людей”. Я можу підписатися під цими словами.
– Чи бачили ви переклади його пісень українською?
– Ні, не бачив і не слухав.
– На вашу думку, яким буде його творче майбутнє?
– Таким, яким він його створить. Єдине, що можу зауважити – ми зробили хорошу роботу. Я маю на увазі так звані старі хіти Козловського. Але повторюю: коментувати те, що він робить зараз, мені нецікаво.
– Коли завершилися судові суперечки з Віталієм Козловським, ми мали з вами приватну розмову. Тоді ви згадували, що очікуєте публічних вибачень від нього за звинувачення в тому, що ви начебто “ховаєте” синів від мобілізації.
– Коли він заявив, що я “сховав” синів, Сергія це щиро обурило. Він мені тоді сказав: “Що за нісенітницю він несе?”. Саме тому я наполягав, щоб Козловський перепросив – бодай за образу мого старшого сина. Правило ж просте, як двері: ніколи не говори того, чого не знаєш.
– А чи бачили ви переклад пісень Наталії Валевської, яку теж свого часу продюсували? Композиції, що вона виконує, здається, теж належали вам?
– Деякі – так. Але ситуація з Валевською була іншою – я передав їм права на багато пісень. До речі, обіцяв Наталці, що коли приїду з Америки, ми з нею зустрінемося і нарешті узгодимо деякі речі. Свого часу її тодішній чоловік Володя Пригладь, який був її продюсером, фактично забрав усі права. Потім вони розійшлися. Зараз Володя служить у ЗСУ.
– Справді? Не знала цього.
– Так, він служить, причому, якщо не помиляюся, з першого дня повномасштабного вторгнення. Після розставання він залишив творче надбання Наталці, але зараз нам з нею потрібно доузгодити договірні історії щодо деяких пісень. Щодо перекладу пісень, я поки нічого з цього не чув.
– З Валевською ви зараз у нормальних стосунках?
– Принаймні після творчого розставання ми не конфліктували й не чубилися. Я і з Козловським не скандалив – просто він вирішив вчинити так, як йому підказувала зіркова хвороба. І це виявилося помилкою. І це єдиний випадок з усіх артистів, з якими я працював, – виняток, а не правило. При нагоді спілкуюся з хлопцями з “Авіатора”. Частіше – з Пашею Табаковим. Він продовжує творчу діяльність, пише пісні. Був час, коли трохи хворів, але загалом активний – разом із дружиною керує центром творчості, якщо не помиляюся, це вокальна студія Павла Табакова. Вони створюють мюзикли – здається, вже побачили світ дві постановки. Його дочка брала участь у польському “Голосі”.
– Чи дивилися цьогоріч Євробачення і як оцінюєте виступ музикантів гурту Ziferblat. яких, як відомо, роками раніше критикували під час “Х-фактора”.
– Це перше Євробачення, яке я не дивився, з часу, коли Україна почала брати участь у цьому конкурсі. Пропустив, бо перебував у той час у США – мав різницю в часі в 10 годин. Вітаю Ziferblat з офігенним місцем у фінальному заліку! Якими вони були, коли я їх побачив вперше? По-перше, малими. А по-друге, очевидно, у моєму розумінні, тоді вони грали дійсно дурню (гурт брав участь у музичному талант-шоу у 2019 році. Тоді вони виконали авторську пісню під назвою “Уночі”, і після цього один із членів журі Ігор Кондратюк назвав усе дійство на сцені одним словом – “чортішо”. – Ред.). Порівняно з тими, хто теж виступав того дня, вони мені не сподобалися. І від своїх слів я не відмовляюся, бо як член журі мав право висловлювати свою думку. От я їх охарактеризував саме так.
– Не секрет, що після початку повномасштабного вторгнення в українському шоу-бізнесі багато чого змінилося. Деякі зірки, які ще донедавна були на піку популярності, нині згадуються рідше, натомість з’явилися нові імена, які стрімко набрали популярності. Хто з нинішніх зірок вам особисто імпонує?
– Шоу-бізнес став стовідсотково українським – і за це не можна не радіти. На жаль, це сталося пізніше, ніж могло відбутися. І на жаль, під дією зовнішнього фактора, а не природно. Але таки сталося. Але, що стосується загалом українського музичного простору – він прекрасний у всіх відношеннях. Якщо говорити про конкретних виконавців, мені подобаються треки співака Shumei, Cheev. Співачка Коlа – теж дуже цікава. Гурт “Без обмежень” – хоча він таких старий (сміється), що його ніяк не можна назвати новою українською музикою. Вони молодці. “Антитіла” для мене завжди – теж. Артем Пивоваров – дуже крутий. Дуже подобається, як працюють зараз Пономарьов у парі з Михайлом Хомою – вони за ці роки дали величезну кількість благодійних концертів, збираючи кошти для ЗСУ. Ну, і не можу не згадати рекордсменку з постачання авто в ЗСУ Ірину Федишин! Сотні благодійних концертів по усьому світу за три роки повномасшабної війни. З українським шоу-бізнесом все нормально. З поправкою на війну, звісно. Якщо комусь здається, що він розвивається неправильно, то це неправда.
– Чому ми зараз не так часто чуємо Наталю Могилевську, з якою ви теж багато працювали разом?
– Мені здається, що Наталя нині більше акцентує увагу на своєму житті – займається прекрасними доньками.
– Чи підтримували поза екраном стосунки зі Славою Узелковим, що нещодавно пішов з життя, і з яким теж працювали разом у журі проєкту “Україна має талант”?
– Ні, ми лише кілька разів згодом пересікалися – я написав у Facebook про одну із зустрічей. Він тоді почав співпрацювати з ОПЖЗ, заявив, що буде балотуватись від них у мери Вінниці, а я сказав, що це шлях в нікуди. Він відповів: “Дякую за таку думку. Ніхто мені в обличчя такого ще не казав”. Я пожартував: “Ну ти ж боксер”. Тоді наїхав на нього максимально жорстко. А тепер його вже немає з нами, тому безглуздо обговорювати те, як і що він у житті зробив правильно, а що – ні.
– Чи спілкувалися ви під час великої війни з Оксаною Марченко?
– А про що вона мені може написати? Ні, листів від неї не отримував. Та й не уявляю, про що ми могли б говорити – про вишиванки на тлі собору в Москві чи “духовні скрєпи”? Марченко та її чоловік – зрадники. Це їхній злочинний вибір. Зі зрадниками я не спілкуюсь.
Також читайте на OBOZ.UA інтерв’ю з легендарним художником Іваном Марчуком – про еміграцію до Відня, життя за чорним календарем і шахрайство з картинами.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
