Портнов був одним із ключових функціонерів режиму Януковича і до певної міри – його символом.
Андрій Портнов у часи Януковича / фото УНІАН, Марків Михайло
В Іспанії застрелили Андрія Портнова – одного з найбільш одіозних політичних діячів України часів президентства Януковича. УНІАН зібрав з відкритих джерел усю важливу інформацію про те, чим був відомий Портнов та за що його ненавиділи в Україні.
- Ранні роки Портнова
- “Сірий кардинал” режиму Януковича
- Портнов після Революції Гідності
- Кримінальні справи та санкції проти Портнова
Відео дняРанні роки Портнова
Андрій Портнов народився 27 жовтня 1973 року в Луганську. У 1997 році закінчив Харківський юридичний інститут (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), здобувши спеціальність юриста.
На початку 2000-х років працював у сфері права, зокрема в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. У 2005 році став відомим завдяки участі в судових процесах, пов’язаних із політичними скандалами, зокрема представляв інтереси впливового у ті часи політика Олександра Зінченка у справі проти Петра Порошенка.
“Сірий кардинал” режиму Януковича
У велику політику Портнов увійшов у 2006 році як депутат Верховної Ради від Блоку Юлії Тимошенко. Однак згодом перейшов до команди Віктора Януковича. У 2010 році він був призначений заступником глави Адміністрації Президента України, де курував питання судової системи та правової політики. У цій ролі він мав колосальний вплив на формування суддівського корпусу, кадрові призначення, а також на політику Міністерства юстиції та судову систему загалом.
Противники Януковича вважали, що саме Портнов вибудував схему лояльного до Банкової правосуддя, яке дозволяло переслідувати політичних опонентів, блокувати невигідні для влади рішення судів, фальсифікувати справи у судах, зокрема в адміністративних процесах.
Портнова називали одним з архітекторів політичної розправи над Юлією Тимошенко. У 2011 році він не лише публічно підтримував рішення суду, а й брав участь у розробці правових норм, за якими її засудили, хоча міжнародні організації критикували справу як політично вмотивовану.
