Фото -twitter.com/uafukraine
Вже сьогодні, трьома паралельними матчами у Тбілісі та Бухаресті, стартує черговий Чемпіонат Європи з футболу серед молодіжних збірних. Турнір ажіотажний та представницький, з чималою кількістю молодих зірок та зірочок калібру Тоналі, Мукоко, Опенди та інших Калімуендо, але найголовніше – за участю збірної України. Яка цього разу ніби не збирається пасти задніх.
Читайте також: Дві країни, п’ять міст, вісім стадіонів. Що потрібно знати про Євро-2023, де зіграє молодіжна збірна України
Додатковим стимулом є традиційний “розіграш” місць на майбутній Олімпіаді. Путівки до Франції отримають лише найкращі три команди нинішнього турніру. Відбір суворий, але такий відбір. Чи варто нагадувати, що збірна України раніше ніколи не брала участі в Олімпійських іграх? І навіть, правду кажучи, не була до цього надто близька. Ось він, історичний шанс?
Читайте також: Ротань: Мудрик і Ванат мають певні проблеми зі здоров’ям. Це два гравці, які під питанням
Лише втретє за всю історію незалежності українська молодіжка пробилася до фінальної частини континентального форуму. І лише вдруге претендує на олімпійську квоту. Шкода, що 2006-го заповітні “п’ятиколькові” путівки не розігрувалися… Але про все – по порядку.
Важливо відзначити: ми зараз говоримо виключно про молодіжну збірну, найстаршу з усіх національних команд, зібраних за принципом вікового цензу. Таку збірну прийнято маркувати позначенням U-21, насправді ж виходить, що у фінальному турнірі на повну силу бігають 23-річні хлопці – бо важливо, щоб вони були не старші 21 року на момент початку кваліфікації.
Читайте также: Іменем України: кожен наш чемпіон світу U-20, усі цифри
Не варто плутати цю вікову категорію з молодшими варіаціями на кшталт юнацької та юніорської команд. На рівні U-19 ми мали свої досягнення. Насамперед – перемога команди Калитвинцева (покоління Гармаша, Петрова, Шахова, Рибалки, Коркішка) на домашньому ЧЄ-2009. Можна згадати успіхи Крощенка на рубежі тисячоліть. А також, природно, світовий тріумф “пташенят Петракова” у вже такому далекому, доковидному та довоєнному 2019-му.
На цьому тлі успіхи української збірної U-21 виглядають скромнішими. Але вони теж були, хай і локального характеру.
Почнемо ж по порядку, тобто з тяжких ностальгічних дев’яностих.
1994 – 2022. Бурхлива історія з масою недомовленостей та парочкою сплесків
Перший офіційний відбір для молодіжної збірної України – як, власне, і для національної – стартував восени 1994-го. І, на відміну від дорослої команди, яка ще не могла всерйоз боротися з топ-суперниками в особі праймових Італії та Хорватії, молодь із тими самими суперниками зарубалася на рівних!
Шовковський, Парфьонов, Михайленко, Мороз, Косовський, Пушкуца, Шевченко, Ребров – нічого так склад, так? Почали відбір із трьох перемог, потім поступилися у Хорватії, але тут же прибили вдома саму Італію! З Нестою, Каннаваро, Пануччі, Таккінарді, Дель П’єро, Індзагі та В’єрі. Чотири команди довго билися за єдину путівку, і підопічні Колотова були у виграшній позиції, але все зім’яла осінь. Спершу – фатальні 3:3 у Вільнюсі. А потім – все вирішила листопадова поразку 1:2 в італійській Матері.
На молодіжний Євро, що відбувся навесні 1996-го, від нашого гурту вирушила Скуадра Адзурра. І виграла його! А ось в Атланті провалилася.
Кваліфікація до МЧМ-98 – і знову склад учасників групи повторює паралельний дорослий відбір. І команда U-21, ніби навмисне, “косплеїть” результати дорослих товаришів – три в три з Португалією, 0:2 і нічия з німцями, підсумкове друге місце, що не дає нічого. Та команда за складом була не гірше попередньої: Кернозенко, Поклонський, Яксманіцький, Федоров, Єсін, Юрій Селезньов, той же Мороз, Косирін з Кріпаком… Порівняйте та розпишіться.
Фото – facebook.com/fcdniproua
Новий цикл – та сама історія в плані суперників. Почали чудово, відповідно основний збірної – з перемогою над росією в Києві (гол Дранова). Далі було гірше, і зрештою команда Колотова – Онищенка посіла третє місце із серйозним відставанням. Перші два рядки окупували, відповідно, недокраїна та Франція, вирушили в стики… і програли їх. А вже потім був ЧЄ у Словаччині, звідки найкращі їхали на ОІ до Сіднею. Ось таке нещадне багатоступінчасте сито.
Відбірковий турнір до Євро-2002 – і перший локальний успіх! Команда Онищенка, в якій феєрять Ткаченка, Монарьов та Бєлік, буквально вигризає перше місце у Польщі з Норвегією. Але в стику чекала Швейцарія з нестримним Фраєм. Олександр набив нашій команді, кістяк якої складали нещодавні учасники історичного ЧС U-19 (пам’ятаєте ту веселу команду Крощенка з бісиклетами Бєліка?), три голи з чотирьох. Не допоміг і Воронін, який забив у першому матчі – двічі по 1:2.
Наступний, потенційно “олімпійський” цикл вийшов посереднім – команда, яку прийняв Яковенко, поступилася не лише першим місцем Іспанії, а й другим Греції. До речі, команда Хуана Сантістебана на чемпіонат континенту не потрапила – поступилася в стиках Швеції. Карма українського гурту, хм?
Але ось нарешті прийшов Михайличенко і дав історичний прорив. На відміну від тріумфальної команди Блохіна, молодіжну групу з тим самим складом учасників виграти не зуміла – там впевнене перше місце забрала Данія. Довелося битися у стиках, і це було епічно!
Олексій Михайличенко, PHL
У Маріуполі Бельгія тричі силами Кевіна Вандерберга виходила вперед – наші змогли відповісти двічі (Пуканич, Алієв). Через чотири дні в Локерені господарі виграли перший тайм і… Синьо-жовті почали забивати з 70-ї хвилини. І встигли зробити це тричі! Вирішальним став точний удар Мілевського.
Покоління Алієва-Мілевського могло стріляти роком раніше, на ЧС-2005 у Нідерландах для команд не старших 20 років. На жаль, вийшло не краще, ніж у підопічних Крощенка чотирма роками раніше – виліт у ⅛ фіналу (від Нігерії з неймовірним голом майбутнього киянина Тайво) за яскравої гри. Феєрив на тому Кубку світу якийсь Лео Мессі, якому 18 стукнуло по ходу турніру. Він став і чемпіоном, і найкращим бомбардиром. На гол менше забив наш Алієв.
Португальський ЧЄ проходив з кінця травня до початку червня 2006 року, тобто перед найдорослішим мундіалем. У групі двічі Фомін і Мілевський карали Нідерланди та Данію (якій раніше двічі поступилися у кваліфікації), цього виявилося достатньо першого місця, навіть незважаючи на 0:1 від Італії. Далі був прохід сербів у післяматчевій серії (аве Рибка, який вийшов замість Пятова а-ля Крул 2014-го). І – збентежні 0:3 від тих самих Ораньє, які раніше були обіграні в групі. Сумне дежавю з 1988-го.
Олександр Алієв, Getty Images
Але все одно – срібло, небачений успіх, перший на цьому рівні для України. На жаль, на олімпійських перспективах цей майже тріумф ніяк не вплинув – адже путівки на ігри в Пекіні розігрувалися через наступний ЧЄ, 2007-го року. На нього нове скликання Михайличенка пробитися вже не зуміло – друге місце за Болгарією у дуже короткому відборі із трьох команд. Братушки до фінального турніру, звичайно, теж не дісталися – зі свистом влетіли бельгійцям у плей-офф.
Континентальні чемпіонати U-21 тепер стали проводитися за непарними роками. Через раз, як і раніше, ними розігрувалися олімпійські “аусвайси”. Новий цикл вийшов невдалим (покірливе друге місце за Туреччиною), і його на чолі команди закінчував Яковенко.
Павло Санич розгойдувався недовго і видав тріумфальний відбір до ЧЄ-2011. Дарма, що в суперниках по групі були потужні Франція з Бельгією! Наші теж були не ликом шиті, адже йдеться про покоління Ракіцького, Кривцова, Чеснакова, Бутка, Степаненка, Ярмоленка, Коноплянки, Зозулі! А також найталановитішого Максима Білого, якого не стало вже восени 2013-го…
Із французами в гостях удалося відігратися з 0:2 (дубль Чеснакова!). Потім уникнули поразки будинку з Бельгією. У Сінт-Трюйдені нашим перемогу приніс дубль Голодюка. Зрештою, знову 2:2 проти Франції – тепер уже вдома. Цього вистачило.
Євген Коноплянка, ffu.org.ua
Знову ж таки, першого місця для прямого проходу мало – мав бути плей-офф проти Нідерландів. І знову вийшло трохи парадоксально: гостьові 3:1 (дубль Кривцова вже на 7 хвилину!) – та валідольні домашні 0:2. На щастя, правило виїзного гола тоді діяло на повну силу.
На жаль, свій перший і донедавна єдиний реальний шанс зіграти на ОІ українська молодіжна збірна профукала досить покірно. У данському Віборгу команда, на яку покладалося стільки надій, спершу згоріла Чехії (1:2 з голом престижу під кінець), потім розійшлася нулями з Італією і була знищена Іспанією – 0:3.
“Молодша Фурія”, ведена Луїсом Міллею, у результаті тріумфувала. А слідом за нею та Швейцарією на Олімпіаду до Лондона сенсаційно пробилася білорусь, яка ляснула Чехію у грі за третє місце.
Останній цикл Павла Яковенка (2011-2012) видався зовсім невдалим: третє місце у відбірковій групі позаду Швеції та Словенії. Адже за складом це багато в чому була команда, яка раніше виграла континентальну першість у категорії до 19 років (те саме золото імені Калитвинцева-старшого). Посилена новими зірочками на кшталт Безуса, Будківського…
До молодіжної збірної України прийшов Ковалець. І з ним команда Караваєва, Буяльського, Маліновського, Калитвинцева-молодшого, Тотовицького, Будківського до Євро-2015 не дотягла зовсім небагато. Нашим вдалося двічі прибити неслабку Швейцарію, але хорватам вони поступилися першим місцем за додатковими показниками. А в стиковому раунді покірно згоріли Німеччини – 0:5 у сумі. У тій команді Хрубеша ворота захищав Тер Штеген, атакою керували Фолланд і два Гофманни, а нинішній супертоп Кімміх навіть не був основним, поступаючись конкуренцією Ляйтнеру з Гайсом.
Відповідно, бразильські Ігри також обійшлися без української футбольної збірної, а молодіжну команду на наступні два цикли прийняв Олександр Головко. Скажімо м’яко, не надто вдало. Спершу був провальний відбір із трьома поразками на старті та підсумковим четвертим місцем. У тій збірній найкращим бомбардиром був Бесєдін.
Микола Шапаренко, instagram.com/nikolay.shaparenko
У наступному скликанні заправляли вже Коваленко, Шапаренко, Піхальонок, Леднєв, Швед, Зубков. Вийшло трохи краще, але теж не акти. Англія групу виграла без варіантів, з Нідерландами наші всю дорогу боролися за друге місце і таки поступилися. Але й Помаранчевим набраних очок не вистачило для плей-офф.
І прийшов Ротань. Його здобутки вже перед нами. Спершу – нестабільний і загалом невдалий виступ у не найсильнішій відбірковій групі ЧЄ-2021. Спишемо на “проблеми зростання”, тим більше, що в останньому циклі все склалося як треба. Впевнений другий рядок слідом за Францією, на закуску – вересневий прохід Словаччини з хет-триком Сікана!
2023 -… Продовження невдач Ротаня… чи світле олімпійське майбутнє?
Якими є перспективи команди Ротаня на майбутньому форумі? На молодіжному рівні завжди складно судити та прогнозувати – втім, трохи нижче ми звернемося до букмекерських котирувань.
Українська команда за складом виглядає досить представно, особливо з урахуванням десанту, що під’їхав, з першої збірної. Щоправда, як мінімум у Мудрика та Ваната є проблеми, за словами тренера. Та й суперники, скажімо так, шиті не ликом.
Хорватська молодіжка, з якої нашим розпочинати, може похвалитися талантами на кшталт Батурини (плеймейкер, один із лідерів Динамо Загреб) та Шимича (19-річний форвард Цюріха з досвідом ЛЧ у складі Зальцбурга). Румунія – фактор рідних стін і наявність відразу семи гравців першої збірної, включаючи вінгера Парми Міхейле, героя недавнього матчу відбору ЧЄ-24 проти Швейцарії. Іспанія – “всього лише” статусом головного лідера всього турніру.
Читайте також: В’юнник: У хорватів гарні індивідуальні виконавці, спробуємо переграти їх за рахунок бажання
Зрозуміло, що піренейській команді експерти прогнозують легкий вихід із групи. Другим претендентом, судячи з котирувань, із невеликою перевагою є команда Хорватії. Україна – умовно третя у цьому переліку, Румунія – остання.
У списку претендентів на перемогу в турнірі (а приймаються й такі ставки) команда Ротаня – десята з шістнадцяти (якраз між хорватськими та румунськими однолітками). Непогано, враховуючи той факт, що сіялися Синьо-жовті з четвертого кошика (нижче за рейтингом були тільки Норвегія, Ізраїль та Грузія).
Якщо ж звернутися до даних відомого порталу Трансфермаркт, склад збірної України – дев’ятий за загальною вартістю (у сумі – трохи більше 100 мільйонів євро). Зрозуміло, багато в чому завдяки гравцям першої збірної. Один Мудрик (50) тягне майже половину колективного цінника. Ще чверть – це Трубін (18) та Судаков (9). Четвертий по дорожнечі (ці цифри досить умовні, але об’єктивне уявлення сяк-так дають) – Бондаренко, п’ятий – Сікан. А якби сюди ще Забарного з його “двадцяткою” – були б нарівні з німцями (там найкрутішими вважаються Мукоко та Шаде).
Український вінгер Челсі міг би вважатися найдорожчим футболістом майбутнього Євро U-21, але його вартість після останнього перерахунку впала, тож нині його наздогнав міланець Тоналі. Далі у списку найбільших цінників румуно-грузинського турніру йдуть англійці Ремсі та Гіббз-Вайт, замикає п’ятірку Скальвіні з Аталанти.
Сандро Тоналі, Getty Images
Ще раз: подібні цифри досить-таки приблизні, реальні операції на трансферному ринку залежать від багатьох факторів, і будьте впевнені: у найближчі пару місяців багато учасників цього молодіжного ЧЄ цей ринок рвати на шматки.
Щодо олімпійських перспектив… Чи варто на цьому взагалі загострювати увагу? Не можна сказати, що футбольні змагання на ОІ в останні десятиліття викликають глобальний інтерес і ажіотаж. Але для нашої країни це ніби якийсь незакритий гештальт. То чому б не спробувати пробитися на недосяжний раніше рівень з другої спроби?
Для цього, щоправда, доведеться дуже постаратися. Від Європи на літні ігри 2024 року – лише три вільні путівки. Але є нюанс. Навіть два!
По-перше, Франція вже там – як господиня Олімпіади. По-друге, Англія вже за традицією на ОІ не претендує. Там складна історія, але, якщо двома словами, то історичне право брати участь у літніх олімпійських іграх має об’єднана збірна Великобританії, а вона за останні 51 рік збиралася лише раз – у Лондоні-2012. Інші країни Королівства не поспішають об’єднуватися зі “старенькою”, щоб не створювати прецедентів для можливої втрати спортивної незалежності. От якось так.
Коротше кажучи. Якщо і Англія, і Франція на нинішньому ЧЄ дістануться півфіналу, то “прохідним” стане п’яте місце, відповідно, знадобиться додатковий плей-офф серед тих, хто вилетить в 1|4. Такий собі вайлд кард з ненульовою ймовірністю.
Але не загадуватимемо. Он від команди Яковенка 2011-го стільки чекали, а воно як обернулося. Як би молодий тренер взагалі не поплив після провальної кінцівки сезону УПЛ на чолі Олександрії. Може, в його випадку таки варто зосередитись на чомусь одному? Підсумки чемпіонату Європи, який пройде швидко (фінал вже 8 липня), можуть допомогти у відповіді на це питання.
