Захисник на псевдо “Клап”. Фото: 105 окрема бригада тероборони ЗСУ
Історик, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, заступника директора Галузевого державного архіву СБУ (2014-2016) захищає Україну з часу повномасштабного вторгнення. Його позивний "Клап". Боєць несе службу командиром відділення механізованого взводу механізованої роти 83 батальйону 105 окремої бригади тероборони ЗСУ. Він розповів Суспільному чому залишив наукову роботу, як отримав поранення та де побував за час війни.
Коли для тебе розпочалася війна?
Для мене російсько-українська війна, власне, сучасна розпочалась 20 лютого 2014 року. Коли відбулися розстріли Небесної Сотні на Майдані Незалежності і коли розпочався план Путіна з окупації України.
Боєць родом із Тернопільщини. Фото: 105 окрема бригада тероборони ЗСУ
Як прийняв рішення долучитися до ЗСУ?
Рішення в мене назрівало ще в 2014 році. Я ще тоді хотів долучитися до одного з добровольчих батальйонів. Але на той час я перебував на посаді заступника директора Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Ну, і мої колеги, зокрема, керівництво СБУ переконало мене, що я більше зможу зробити на посаді, яку я займаю. Я не знаю. Судити мабуть людям збоку, що ми зробили.
Що б ти з усього того виокремив?
Нам вдалося все-таки тоді написати і добитися, щоб їх ухвалили — це 4 декомунізаційні закони. Зокрема, один із законів, де я співавтор. Це Закон "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму". Це досить важливий закон, згідно з яким до цих пір всі документи від 1917 по 1991 рік: чи це НКВС, чи це МДБ, чи КДБ — вони всі є відкритими. Власне, це тоді було зроблено. Але, питання того, що триває війна і що я маю долучитися до цієї боротьби — воно завжди стояло. І, починаючи з середини 2021 року, я вже свою матір почав готувати до цього. Тобто: "Буде повномасштабна війна, в цьому не сумнівайся". Я також працював заступником головного редактора видання "Історична правда". Це робота, яка стосується не тільки історичних новин, але й загалом новин, як українських, так і на міжнародній арені. Вона сприяє аналітиці. І було зрозуміло, що війна так, чи інакше розпочнеться, вже широкомасштабна.
Захисник на позивний “Клап”. Фото: 105 окрема бригада тероборони ЗСУ
Хто чи що вплинуло на твої зацікавлення історією?
Історія моєї родини, виховання та членство в Спілці Української Молоді. Спочатку я був у юнацтві, потім перейшов у дружинники. В них я був в ратниках спочатку це така суспільно-мандрівна дружина, можна сказати. Потім перейшов у суспільники — це вже в Києві, будучи на роботі в СБУ. Ця організація відіграла і відіграє дуже важливу роль у моєму житті. СУМ зацементував в мені те національно-патріотичне виховання, яке в мене було від сім’ї, від матері та дідуся. У мене дідусь був в ОУН, бабцин рідний брат у дивізії "Галичина". Дідуся рідний брат в УПА був. По татовій лінії теж були родичі, які працювали в Службі безпеки ОУН. І я дуже вдячний СУМу. Пригадую, я ще в школу приходив у футболках з тризубами, з Бандерою. На мене дивилися, як на дивака, в той час не було мейнстримом ходити в таких футболках. Хоча маю зізнатися, певний періодя не був активним членом СУМу, бо мав багато робіт. Але ця сумівська родина вона дуже класна. І чи в радості ти, чи в скорботі, ти завжди знаєш, що у тебе є велика родина і в Україні, і за кордоном. Навіть зараз у бригаді, в якій я несу службу, є також два сумівці. І ти не просто приїжджаєш у справах до свого побратима, а ти приїжджаєш, як до рідної людини.
Що ти робив 24 лютого і як дізнався, що розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну?
24 лютого я десь до 4 ранку працював над книжкою "Сирецький виправно-трудовий табір СД". Це табір, який організували нацисти в Києві. Знаходився в районі сучасної станції метро "Сирець". Такий собі страшний нацист, який працював над книжкою про нацистський табір. А в 6-й ранку мене розбудив товариш з Америки. Я заснув на ноутбуці в навушниках і товариш Богдан зі Штатів, дзвонить. Чого він мене о 6-й ранку будить? Що таке сталося? Розплющив очі. Каже: "Братику, у вас війна". Кажу: "Яка війна? Ти про що?". Зайшов в інтернет, дивлюсь: ну так, направду. І тоді одразу пішов у військкомат. Нас відправили ще заночувати додому. І 25 числа я потрапив вже в 105 бригаду територіальної оборони. Я тоді потрапив у роту контрдиверсійної боротьби. І з 25 лютого, з вечора, я вже був у складі оборони тернопільського аеропорту.
