В акваторії вже майже тисяча чужорідних видів, один із найнебезпечніших – плямистий скелезуб.
У морі багато з цих змін уже незворотні / фото ua.depositphotos.com
Середземне море, яке знали попередні покоління, вже безповоротно змінилося, пише AP. Науковці попереджають, що через зміну клімату, спричинену насамперед спалюванням нафти, вугілля та газу, вода в Середземному морі стає дедалі теплішою. Це створює сприятливі умови для поширення сотень нових інвазивних видів риб, які витісняють місцеву фауну.
Зі скороченням біорізноманіття прибережним громадам буде дедалі важче заробляти на життя традиційними способами, які існували поколіннями.
“Середземне море наших дідусів, наших старших поколінь і навіть античної Греції втрачено назавжди. Багато з цих змін уже незворотні”, – зазначив морський біолог Інституту морських біологічних ресурсів і біотехнологій Національної дослідницької ради Італії Ернесто Адзурро.
Відео дняЗамкнене море накопичує тепло
Вчені вважають Середземне море одним із головних світових “осередків зміни клімату”. За прогнозами, до 2100 року температура його води може зрости на 2-6 градусів Цельсія.
За даними незалежної мережі Mediterranean Experts on Climate and Environmental Change, морські хвилі тепла ставатимуть дедалі частішими та інтенсивнішими.
Океанограф Євро-Середземноморського центру зміни клімату Ронан МакАдам пояснює, що одна з головних причин такого потепління полягає в тому, що Середземне море є майже замкненою водоймою. На відміну від відкритого океану, накопичене тепло тут практично не розсіюється.
Підвищення температури зробило Середземне море ідеальним середовищем для агресивних чужорідних видів. Одним із найнебезпечніших вважається плямистий скелезуб, якого Адзурро називає “найгіршим загарбником”. Це надзвичайно ненажерливий хижак.
Більшість інвазивних видів потрапили до Середземного моря через Суецький канал і тепер поступово поширюються на захід – у напрямку Франції та Іспанії.
У Генеральній комісії з рибальства у Середземному морі при ФАО зазначають, що чужорідні види присутні тут уже кілька десятиліть, однак після початку 2000-х років, паралельно зі зростанням температури води, їхнє поширення різко прискорилося.
Так, риба-крилатка вперше була зафіксована у східній частині Середземного моря у 2012 році, після чого швидко поширилася на захід.
За словами Адзурро, зміни призводять до того, що особливо східна частина моря стає дедалі менш придатною для існування місцевих видів.
“Середземне море стане ще біднішим і втратить ще більше видів, тому що зміна клімату робить його, особливо східну частину, непридатним для місцевої фауни”, – сказав він.
Кіпр першим відчув наслідки
Однією з перших країн, яка зіткнулася з навалою інвазивних риб, став Кіпр через близькість до Суецького каналу.
Тут крилатки витіснили традиційні промислові види, зокрема барабулю, що стало серйозною проблемою для рибалок, адже популярної серед покупців місцевої риби стало значно менше.
Ще одну загрозу становлять риби-кролики, які поїдають водорості на морському дні, руйнуючи середовище існування багатьох місцевих організмів.
“Ми знаємо, що потрібно робити – скорочувати використання викопного палива, – наголосив зоолог Вищого інституту охорони навколишнього середовища та досліджень Італії П’єро Дженовезі Папік. – Це нагальна проблема для всього людства, і вирішити її можна лише спільними глобальними зусиллями”.
За словами Адзурро, у Середземному морі вже зареєстровано приблизно 1000 інвазивних видів, з яких близько 800 остаточно закріпилися в екосистемі.
У прибережних водах східного Середземномор’я чисельність молюсків скоротилася на 93%.
Не менш драматична ситуація спостерігається й в Адріатичному морі. Уздовж узбережжя – від Венеції до Барі – майже повністю зникли мідії через те, що температура води місцями перевищувала 30°C.
“Це було справжнє масове вимирання, – каже Адзурро. – Якщо ми не знайдемо популяції, здатні пристосуватися до нових кліматичних умов, майбутнє мідій в Адріатичному морі виглядає дуже похмурим”.
Кілька років тому його інститут разом із партнерами започаткував інформаційну кампанію “Остерігайтеся цих чотирьох”, щоб попередити людей про небезпеку окремих інвазивних видів.
Наприклад, риба-фугу містить смертельно небезпечну отруту, а уколи отруйних шипів крилатки можуть завдати людині серйозних травм.
Зупинити поширення вже неможливо
Науковці обговорюють способи, які допоможуть прибережним громадам адаптуватися до нових умов.
Одним із варіантів є розвиток промислового вилову їстівних інвазивних видів. Інший підхід передбачає фінансове стимулювання рибалок до вилову неїстівних риб, наприклад скелезубів, щоб їх утилізували шляхом спалювання.
За словами Адзурро, окремі види, зокрема крилатка, вже мають комерційну цінність і продаються за високими цінами в деяких країнах. Водночас італійські рибалки поки що майже не використовують інший численний інвазивний вид – темного сігана, хоча його популяція стрімко зростає.
П’єро Дженовезі Папік визнає, що повністю повернути ситуацію назад уже занадто пізно, однак негативні наслідки ще можна зменшити.
Одним із головних кроків він називає суворе виконання міжнародної конвенції, яка зобов’язує обробляти баластні води суден, через які до нових регіонів потрапляють чужорідні організми.
За його словами, це дозволить скоротити кількість нових інвазивних видів на 95-99%.
Ще один ефективний захід – використання спеціальних покриттів для корпусів суден, які не дозволяють морським організмам прикріплюватися до них під час плавання.
Крім того, нині переглядається політика у сфері рибальства, щоб допомогти відновити чисельність місцевих видів, зокрема шляхом вирощування молюсків, стійкіших до впливу інвазивного синього краба.
“У найближчі роки нашим головним завданням стане пошук нових способів відновлення природних екосистем”, – підсумував Папік.
