Колишній нападник київського «Динамо» Артем Бєсєдін в інтерв’ю iDnes.cz прокоментував свій перехід до чеського «Лішеня», який нині виступає у другому за рангом дивізіоні своєї країни.
Артем Бєсєдін
— Я прийшов сюди з чіткою метою: забити якомога більше голів і допомогти «Лішеню» вийти в елітний дивізіон Чехії за підсумками поточного сезону. Мене не хвилює, що друга чеська ліга складна. Боротися за перемогу потрібно скрізь.
Звичайно, велику роль зіграло те, що у «Лішені» з’явився новий власник. Але, мабуть, найбільше мене вразив інтерес самого клубу. Головний тренер «Лішеня» Мілан Валачович зв’язався зі мною і сказав, що це пропозиція не від маленького клубу на околиці Брно, а від проєкту з новим власником, дуже амбітною людиною, яка має єдину мету для клубу, а саме: розвиватися і рухатися вперед. Кожному футболісту важливо відчувати інтерес з боку нового клубу. Для мене найважливішим у цьому підході була людяність.
Людський підхід тренера, коли він зателефонував мені сам, був сильним, і це схилило мене прийняти пропозицію, що надійшла. Я відчув справжній, великий інтерес, тому не став більше розглядати інші пропозиції, хоча вони й надходили з різних країн.
— Ви приїхали в «Лішень» як вільний агент. Чому припинилася ваша співпраця з казахстанським «Ордабаси»?
— У мене був контракт на півтора року до кінця осені, термін його дії закінчився, новий контракт не розглядався, тому я поїхав додому. Але я не можу сказати нічого поганого про «Ордабаси». Там усе було дуже добре, позаминулого року нам вдалося виграти чемпіонат країни. Обстановка там теж була приємною. Але після того, як контракт закінчився, ми просто розлучилися.
— У київському «Динамо» ви досягли найбільших успіхів і зіграли 143 матчі за цю команду. Однак через російське вторгнення українським командам, як і раніше, доводиться шукати притулку за кордоном для проведення домашніх матчів у європейських змаганнях. У цьому причина, що вас не тягнуло додому?
— Я отримав кілька пропозицій. Українські клуби, звісно, знають про мене, і кілька з них зв’язалися зі мною. Частинка мене рвалася додому, але я пам’ятаю, як я пережив частину того жахливого часу, коли в Україні почалася війна. У мене маленькі діти, і я не хочу знову піддавати свою сім’ю цим випробуванням. Тому я вважав за краще розглянути пропозиції з-за кордону.
— Як ви оцінюєте триваючий героїзм вашої нації в захисті своєї батьківщини?
— Кожна нормально мисляча людина це ясно усвідомлює. Ми самі пройшли через це, коли ховали своїх дітей у сховищах від ракет. Без світла, без води, взимку. Це було жахливо. Одна справа побачити це по телевізору, і зовсім інша — випробувати це на власному досвіді. У моєму власному будинку, у моїй власній країні. Те, що робить російський агресор, просто жахливо.
— Чи не боїтеся ви, що «Лишеню» доведеться провести в другому дивізіоні не тільки останні півроку цього сезону?
— Коли мене запитують, чи боюся я чого-небудь, я відповідаю, що ніколи нічого у своєму житті не боявся, і протягом своєї кар’єри мені довелося подолати безліч перешкод. Тому мене абсолютно не хвилює, що це за ліга. Я хочу використати свій досвід виступів на всіх рівнях, щоб допомогти «Позбавлення».
— Ми зараз спілкуємося через українського перекладача. Чи будете ви практикувати чеську або англійську мови в «Лішені»?
— Я розумію англійську мову і працюю над нею. І, звісно, оскільки українська та чеська мови споріднені, я можу багато чого зрозуміти. Коли тренер щось швидко говорить на полі, я зазвичай маю уявлення про те, що він хоче нам сказати. Тим паче, що розмови про футбол певною мірою універсальні.
— У минулому ви виступали за збірну України. Чи є у вас шанс повернутися в національну команду з другого чеського дивізіону?
— Звичайно, шлях до збірної України нелегкий, навіть із вищої ліги Казахстану, де я грав востаннє. Наша національна команда здебільшого складається з гравців із п’яти найкращих ліг світу, якість складу збірної України зараз дійсно неймовірна. Але мені потрібно з чогось почати, і саме тому я тут. Можливо, в майбутньому в мене з’явиться шанс знову вдягнути футболку національної команди.
— Що ви робите, коли у вас є вільний час?
— Мені подобається грати в класичний теніс, але мені також подобається падел-теніс — це щось середнє між сквошем і тенісом, де ви граєте не тільки через сітку, а й частково біля стіни. Це досить популярно в Іспанії. Мені ще належить з’ясувати, хто грає в таку гру в «Лішені», але я думаю, що тут знайдуться тенісисти.
Переклад і стилістична адаптація — Dynamo.kiev.ua, при використанні матеріалу гіперпосилання обов’язкове!
